Портнов Андрій

Андрій Володимирович Портнов – юрист, народний депутат України 5-6 скликань (2006-2007, 2007-2010). У 2005-2010 роках керував юридичним департаментом передвиборчого штабу Юлії Тимошенко. З 2 квітня 2010 року до кінця лютого 2014 року – керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента Віктора Януковича та заступник (з 24 січня 2014 року перший заступник) голови Адміністрації президента України.

Місце народження. Освіта. Уродженець Луганська. У 1999 році закінчив Східноукраїнський державний університет, за професією – юрист. Кандидат економічних наук (2002); доктор юридичних наук (2009). Професор юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Кар'єра. У 1993-1994 рр. після служби в армії Портнов працював юрисконсультом луганського ТОВ "Юрліт Лтд". Потім неповні два роки – юристом АП Луганська нафтобаза. У 1996-му очолював у Луганську юридичну фірму Укрінформправо.

У січні 1997-го почав працювати у Києві у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Спершу головним спеціалістом відділу методології та стандартизації обліку та звітності управління корпоративних фінансів. Через кілька місяців був призначений заступником начальника контрольно-правового управління – начальником відділу правозастосування.

З вересня 1997 по грудень 2001 року Портнов обіймав керівні посади ДКЦПФР: помічника голови, начальника управління корпоративних фінансів; помічника голови, керівника групи помічників та радників голови; начальник управління корпоративних фінансів.

З січня 2002 по травень 2003 року - директор столичної юридичної фірми "Портнов та партнери", що спеціалізується на послугах у сфері інвестиційного бізнесу, корпоративного управління, приватизації та ринку цінних паперів. З ім'ям Портнова також пов'язують юридичну компанію "Корпоративні технології", серед клієнтів якої були структури фінансово-промислової групи "Приват", і засновником якої, як повідомлялося на Українській правді, на початковому етапі було "приватівське" підприємство "Промрезерв".

У червні 2003 року повертається до ДКЦПФР і до липня 2004-го працює першим заступником виконавчого секретаря. З липня 2004 по липень 2005 року - член Держкомісії.

З липня 2005 року по квітень 2006 р. знову займався адвокатською діяльністю.

У 2006 році стає народним депутатом України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко. На дострокових парламентських виборах 2007 року повторно проходить до парламенту за списком БЮТ. Увійшов до комітету ВР з питань правосуддя. У 2008-му обрано заступником голови фракції БЮТ.

Був членом "тимошенківського" ВО Батьківщина. Керівник юридичного департаменту БЮТ.

З травня 2009 року член Вищої ради юстиції (за квотою юридичних вишів).

З квітня 2010 року – заступник голови Адміністрації президента України Сергія Льовочкіна – керівник Головного управління з питань судової реформи та судоустрою. 5 квітня 2011 р. в ході адмінреформи потрапив під скорочення штату і був переведений на посаду радника президента – керівника головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента (Віктора Януковича).

16 січня 2013 року указом президента Портнова було звільнено з посади керівника головного управління з питань судоустрою і того ж дня призначено радником глави держави. Коментуючи цю ротацію, голова АП Льовочкін заявив, що Портнов займатиметься всіма питаннями реформування правоохоронних органів та органів юстиції.

24 січня 2014-го президент Янукович своїм указом звільнив Портнова з посади радника президента та призначив першим заступником глави Адміністрації президента України (головою Адміністрації було призначено Андрія Клюєва). На цій посаді Портнов змінив Ірину Акімову.

26 лютого 2014 р. указом в.о. президента України Олександра Турчинова звільнено з посади першого заступника глави Адміністрації президента.

Наприкінці лютого 2014 року залишив територію України. Жив у Росії, у Москві. Згодом переїхав до Відня, займався адвокатською діяльністю.

6 березня 2014 року Євросоюз і Канада оголосили, що Портнов числиться у списках високопосадовців, проти яких вводяться фінансові санкції.

6 березня 2015 року зі списку санкцій Євросоюзу прибрали імена Андрія Портнова, а також Олексія Азарова (сина Миколи Азарова), і колишніх керівників СБУ Олександра Якименка та Ігоря Калініна.

У жовтні 2015 року Суд Європейського Союзу, розташований у Люксембурзі, ухвалив рішення у справі "Портнов проти Ради ЄС" на користь Портнова і визнав накладення санкцій незаконним.

З 27 серпня по 5 жовтня 2018 року керував телеканалом NewsOne, отримавши від Володимира Мураєва (батька Євгена Мураєва) 100% акцій каналу.

19 травня 2019 року, напередодні другого туру президентських виборів, повернувся до України.

21 травня 2019 року ДБР розпочало розслідування проти п'ятого президента Петра Порошенка за заявою Портнова. 27 травня Портнов заявив, що подав до ДБР четверту заяву з проханням відкрити кримінальне провадження проти Петра Порошенка.

У червні 2019 року відновився професором в університеті Шевченка на кафедрі конституційного права юридичного факультету. 20 червня студенти університету Шевченка влаштували акцію проти відновлення Портнова. На акції директор університету Леонід Губерський зачитав у присутності студентів і представників преси наказ про скасування попереднього наказу про призначення Андрія Портнова.

15 січня 2020 року Печерський суд Києва ухвалив рішення, яким визнав, що Андрій Портнов проживав останні 5 років на території України, попри те, що 22 лютого 2014 року Портнов виїхав з України і повернувся лише 19 травня 2019 року.

9 грудня 2021 року Мінфін США вніс Андрія Портнова та його благодійний фонд до списку санкцій.

Погляди та оцінки. З членством у ДКЦПФР Портнов покінчив своєрідним демаршем - написав на ім'я президента Віктора Ющенка заяву про відставку. Головною причиною назвав той факт, що склад комісії не розпочав серйозної роботи – не розпочав законотворчої діяльності щодо концентрації торгівлі цінними паперами на організованих ринках, щодо забезпечення стабільного розкриття фінансової інформації тощо.

Першу серйозну популярність на політичній ниві Портнов отримав ще до обрання до парламенту: після "корупційного скандалу" вересня 2005-го, що супроводжувався відставками держсекретаря Олександра Зінченка, секретаря РНБОУ Петра Порошенка та уряду Юлії Тимошенко. Виступ Зінченка, який заявив про корупцію у найближчому оточенні Ющенка, обернувся подачею представниками президентської команди Порошенка, Миколою Мартиненком та Олександром Третьяковим проти його позовів про захист честі та гідності. Портнов представляв у суді інтереси відповідача (до речі, судовий розгляд закінчився на користь Порошенка).

Крім того, вже за кілька днів після резонансного виступу Зінченко Портнов як керівник громадської організації "Інвестиційна Україна" закликав Кабмін та Генпрокуратуру терміново розпочати процедуру реприватизації незаконно нажитої Порошенком власності.

Називає себе супротивником недружніх поглинань у бізнесі. В інтерв'ю журналу "Профіль" висловив думку, що "рейдерством займаються основні борці з рейдерством". Виступав проти створення усіляких "міжвідомчих комісій із боротьби з рейдерством", пропонуючи натомість законодавчо забезпечити захист прав акціонерів. При цьому виконавчий директор Антирейдерської спілки підприємців України Андрій Семидідько вважає інакше. "Якщо ФДМУ за поданням БЮТ очолить Андрій Портнов, який є після Геннадія Корбана (група Приват) другою людиною з рейдерства в Україні, то ситуація - непередбачувана", - цитували його слова російське інформагентство Новий регіон та українські ЗМІ. Сам Портнов якусь причетність до рейдерських атак геть-чисто заперечує і навіть виграв кілька цивільних справ у відповідь на звинувачення в рейдерстві.

Бувши нардепом, став перед публікою найчастішим учасником популярних телевізійних політичних ток-шоу. Серед журналістів став затребуваним коментатором найактуальніших подій у політиці та економіці.

У грудні 2006-го проголосував у парламенті за відставку "помаранчевого" міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а також виступав за притягнення до кримінальної відповідальності (зокрема, за "незаконне ведення оперативно-розшукової діяльності стосовно народних депутатів"). Одним із приводів для невдоволення Портнова, як це прозвучало в інтерв'ю Главреду, стала заява Луценка про те, що хтось із депутатів-бютівців причетний до резонансного вбивства полковника УБОЗ Єрохіна.

За підсумками 2007 року політик посів 158 позицію в рейтингу "200 найвпливовіших українців" журналу Фокус.

На початку січня 2008-го видання "Українська правда" з посиланням на свої джерела (зокрема, на міністра транспорту та зв'язку Йосипа Вінського  повідомило про те, що Кабмін за квотою БЮТ планує призначити Портнова на посаду голови Фонду держмайна України (замість соціалістки Валентини Семенюк-Самсоненко). Водночас із проанонсованої програми діяльності Кабінету міністрів стало відомо про плани уряду реорганізувати ФДМУ у профільне міністерство.

Не зумівши провести необхідне кадрове рішення через паралізований парламент, Тимошенко, яка випустила на адресу голови ФДМУ цілий потік звинувачень у незаконних діях, знайшла альтернативний спосіб поставити на стратегічно важливу посаду представника БЮТ. 6 лютого постановою Кабміну Семенюк-Самсоненко було усунуто з посади, при цьому уряд ініціював стосовно неї службове розслідування. А Портнов був призначений першим заступником – в.о. голови фонду і навіть встиг наступного ранку провести у ФДМУ нараду на новому робочому місці.

У той же день глава Секретаріату президента Віктор Балога заявив, що кадрові рішення Кабміну щодо Фонду держмайна з юридичного погляду виглядають сумнівними. А вже 7 лютого президент призупинив дію ухвали уряду та ініціював розгляд документа в Конституційному Суді, після чого Портнов змушений був повернутися до роботи в парламенті.

Регалії. Заслужений юрист України (2004).

Сім'я. Дружина політика Тетяна – приватний нотаріус. У подружжя Портнових двоє дітей - син (1993 р.н.) та дочка (1994 р.н.).

16.10.2023 р.