Ющенко Катерина

Катерина Михайлівна Ющенко (Чумаченко) – українська та американська економістка, підприємець, друга дружина третього президента України Віктора Ющенка (2005-2010). Мала успішну кар'єру в уряді США та приватному бізнесі, зараз займається благодійною діяльністю.

Родина. Народилася у Чикаго, штат Іллінойс, у родині українських іммігрантів. Її батько Михайло Чумаченко народився у 1917 році в селі Зайцівка на Харківщині у великій селянській родині. Він залишився одним з небагатьох у своїй родині, хто вижив під час Голодомору 1932-33 років. Чумаченко здобув освіту інженера-електрика у Лисичанську Луганської області. Пізніше служив у Червоній Армії, воював на фронтах Великої Вітчизняної, був захоплений у полон і вивезений у 1942 на примусові роботи до Німеччини.

Мати Ющенка, Софія Чумаченко, народилася у 1927 році у селі Литки Київської області. У віці 14 років була викрадена в рабство до нацистської Німеччини. Там батьки Катерини зустрілися та одружилися. У 1945-муу них народилася дочка Ліда, старша сестра Ющенка. У тому ж році Чумаченко серйозно захворів на сухоти і змушений був лікуватися вісім років у протитуберкульозному санаторії.

У 1956-му на запрошення Української православної церкви в Чикаго родина Чумаченьків емігрувала до США. До свого виходу на пенсію у 1984 році Чумаченко працював електриком у Чикаго. У 1987-му він перевіз свою родину до Флориди. Помер у 1998 році, похований у Києві.

Катерина познайомилася з Віктором Ющенком у Києві у 1993 році. Одружилися у січні 1998-го. У них троє дітей: Софія, Христина та Тарас.

Освіта. У 1982 році Ющенко закінчила з відзнакою факультет дипломатичних відносин університету Джорджтауна, здобула диплом бакалавра міжнародної економіки. У 1985-му закінчила Українські літні студії при Гарвардському університеті. У 1986 році в Чиказькому університеті отримала диплом магістра бізнес-адміністрування за спеціальностями міжнародні фінанси та менеджмент громадських неприбуткових проєктів.

Кар'єра. Пішла працювати вже у 15 років. Щоб заробити кошти на навчання у коледжі, влаштувалася офіціанткою. Навчаючись в університеті, працювала помічницею офіс-менеджера та нянею.

У 1983-1984 pp. Ющенко була директором Української національної інформаційної служби. У 1984-му закінчила двомісячне стажування менеджером у митній службі США. Під час навчання в Чиказькому університеті працювала на пів ставки редактором публікацій центру з вивчення проблем моралі та громадської політики у Вашингтоні і була практиканткою в Торговому департаменті штату Іллінойс.

У 1986-1988 роках працювала асистентом з особливих доручень у заступника Держсекретаря з питань прав людини та гуманітарних справ. З квітня 1988 по січень 1989 рр. вона була заступником голови Офісу громадських зв'язків Білого дому. У 1989-му працювала в секретаріаті Міністерства фінансів США, а потім, до травня 1991-го, економістом у Спільному комітеті Конгресу США з питань економіки.

У 1991-93 рр. була співзасновником та віцепрезидентом фонду "Україна – США", а також директором Інституту Пилипа Орлика. У 1993-му почала працювати в компанії KPMG Peat Marwick/Barents Group як консультант Банківської освітньої програми та менеджер українського підрозділу цієї компанії. Залишила цю роботу у серпні 2000 року перед народженням другої дитини.

Громадська робота. Сімейне виховання та релігійність спонукали Ющенко до активної громадської діяльності. Під час навчання в школі та університетах вона була учасницею багатьох громадських організацій: дітям з синдромом Дауна допомагала займатися спортом, була екскурсоводом в історичному музеї, з однодумцями виступала за звільнення з радянських в'язниць українських дисидентів. Брала активну участь у благодійних заходах, організованих церквою, була членом багатьох організацій української діаспори США, наприклад, Спілки української молоді.

У 1993-1996 рр. Ющенко була активісткою Благодійної групи, яка діяла у складі Міжнародного жіночого клубу Києва. У 1995-му виступила співзасновницею Українського відділення організації "Приятелі дітей", діяльність якої спрямована на поліпшення життя сиріт. Є почесним членом Союзу українок.

У своїх публічних виступах Ющенко часто наголошувала: "Коли бачиш людину, яка потребує допомоги, першою твоєю реакцією має бути не "Чому держава нічого не робить для розв'язання цієї проблеми?", а радше "Що я можу зробити, щоб допомогти?".

Тяжіння Україною. Ющенко завжди виявляла інтерес до української історії, культури та політики. У юнацькі роки відвідувала лекції з українознавства, ходила до української церкви, молодіжних товариств, вивчала народні танці. Активно підтримувала Український правозахисний рух.

Після закінчення університету працювала директором Української національної інформаційної служби, очолювала Вашингтонське бюро Українського конгресового комітету Америки, де інформувала уряд США, американські ЗМІ та неурядові організації про Україну. Під час роботи в Держдепартаменті США допомагала складати звіти про порушення прав людини в СРСР, складала списки українських в'язнів совісті. Проводила дослідження щодо утисків свободи віросповідання в СРСР.

Під час роботи в Білому домі влаштовувала публічні заходи для громад східноєвропейських націй, які проживають у США. У 1991 Ющенко виступила одним зі співзасновників фонду "Україна - США", перекладала закони та іншу документацію для українського парламенту й уряду, організовувала навчальні тури. У 1991 році переїхала в Україну, а у 2005-му отримала українське громадянство.

Як голова наглядової ради міжнародного благодійного фонду "Україна 3000" Ющенко брала активну участь у благодійній, історичній та культурній діяльності. Одним з її пріоритетів стало привернення суспільної уваги до складних соціальних проблем: стану медобслуговування дітей і сфери освіти, безпритульності, інтеграції в суспільство людей з особливими потребами. Мета очолюваного нею МБФ "Україна 3000" - відродження в Україні традицій благодійності та суспільної відповідальності. До складу фонду, створеного 2001 року, входять відомі в Україні діячі культури, освіти, літератури, мистецтва і спорту. До інавгурації в січні 2005 року обов'язки голови наглядової ради МБФ виконував Ющенко. Потім його змінила дружина. Найбільші проєкти фонду "Україна 3000" - "Від лікарні до лікарні", будівництво Дитячої лікарні майбутнього (з вересня 2006-го зібрано понад 250 млн грн, проте проєкт досі не здійснено), програма "Радість дитинства - вільні рухи". Крім того, фонд надає підтримку проєктам, які працюють над темами освіти, фольклору, археології, музейної справи, музики, видавництва книжок і зйомок фільмів.

Продовжує роботу над створенням збірки свідчень про геноцид українського народу під час Голодомору 1932-33 рр. Залучає українське суспільство та неурядові організації до дискусії про стратегію розвитку України, зокрема з питань освіти та довкілля.

Інтереси. Ющенко любить читати і пишається своєю бібліотекою, яку вона почала збирати ще в дитинстві. Крім того, вона, як і чоловік, пристрасний колекціонер зразків українського мистецтва і побуту (особливо живопису з образами матері і дитини). Захоплюється архітектурою та дизайном приміщень. Любить готувати страви за рецептами різних кухонь світу.

03.11.2023 р.