Качинський Ярослав

Ярослав Александер Качинський – польський політик, засновник та голова правлячої консервативної партії "Право і справедливість" (ПІС). З 14 липня 2006 року по 9 листопада 2007 року – прем'єр-міністр Польщі. 

Місце народження. Освіта. Ярослав Качинський народився у Варшаві у районі Жолібожі 18 червня 1949 року. Батько Раймунд Качинський за фахом був інженером, а під час Другої світової війни учасником Варшавського повстання 1944 року і воїном Армії Крайової. Мама Ядвіга (дівоче прізвище Ясевич) була польським філологом. Ярослав є братом-близнюком колишнього президента Польщі Леха Качинського (старше за нього на 45 хвилин).

Середню освіту здобув у XLI ліцеї ім. Йоахіма Лелевеля та XXXIII ліцеї ім. Миколи Коперника у Варшаві (1967). Вступив до Варшавського університету, 1971 року здобув ступінь магістра на факультеті права та адміністрації, 1976 року на цьому ж факультеті захистив докторську (Ph. D) роботу.

У 1971-1976 рр. був науковим співробітником в Інституті наукової політики та вищої школи. Згодом, до 1981 року, був викладачем Білостоцької філії Варшавського університету. У 1982-1983 роках працював на посаді старшого бібліотекаря Університетської бібліотеки Варшавського університету.

1990 року став співзасновником Фонду преси "Солідарність". У тому ж році увійшов, разом із Лехом Качинським, Мацеєм Залевським, Анджеєм Урбанським та Кшиштофом Чабанським до складу акціонерного товариства "Telegraf", а потім у 1991 році продав акції цього товариства Мацею Залевському. У 1994-1997 роках Ярослав Качинський керував видавничим відділом акціонерного товариства "Srebrna".

Політична кар'єра. У 1976 році, після робочих страйків у Радомі, розпочав діяльність у Комітеті захисту робітників (КОР), згодом у Інтервенційному бюро КОР, де досліджував випадки вбивств з боку працівників польських спецслужб та міліції. З 1979 року входив до редакції незалежного щомісячника Glos, очолюваного Антоні Мацеревичем. Того ж 1979 року включився у діяльність "Солідарності", керував юридичною секцією Центру громадських досліджень при регіоні Мазовше. 1981 року підписав декларацію заснування Клубів служби незалежності.

У 1983 році розпочав співпрацю з керівництвом незалежної профспілки "Солідарність", Тимчасовою координаційною комісією (ВКК), з 1986 року керував громадсько-політичним бюро ТКК, а з 1987 року – секретар Виконавчої комісії. Брав участь у роботі легально чинного з серпня 1988 року Клубу політичної думки "Dziekania". Під час страйків 1988 року був юридичним радником Гданської корабельні ім. Леніна.

У 1989-1990 роках був головним редактором тижневика "Tygodnik Solidarność". З 1990 по 1991 рік був державним міністром та головою Канцелярії президента Леха Валенси. Пішов з посади після конфлікту партії "Розуміння Центр" із президентом. 1990 року був співзасновником цієї партії та її очолив.

У 1989-1991 роках був членом Сенату I скликання, обраний сенатором з Єльблонґського воєводства, був членом Громадянської фракції у парламенті. Згодом, 30 травня 1993 року став депутатом Сейму I скликання зі списку "Розуміння Центр" у Варшаві. 29 січня 1993 року був одним з організаторів так званого маршу на Бельведер, вимагаючи відставки Леха Валенси та декомунізації.

Знову став депутатом Сейму у 1997 році (III скликання) як кандидат Руху відновлення Польщі (РВП) з округу у Варшаві. Незабаром після початку засідань залишив фракцію РВП та став позафракційним депутатом. 30 грудня 1997 року пішов з посади голови "Розуміння Центр", а 1998 року вийшов з партії. Повернувся до неї у 1999 році і у жовтні був обраний її почесним головою. Спільно з Людвіком Дорном у січні 2000 року знову увійшов до фракції РВП, де перебував до липня 2001 року.

У 2001 році разом із Лехом Качинським був співзасновником партії "Право і справедливість" (ПіС), яка на парламентських виборах 2001 року отримала 9,5% голосів та 44 депутатські мандати. Ярослав Качинський зберіг місце у Сеймі, перемігши у варшавському окрузі. У 2001-2003 роках був членом комісії з етики та головою парламентської фракції ПіС. 2003 року очолив партію, змінивши на посаді голови свого брата Леха Качинського, якого було обрано мером Варшави.

У 2005 році "Право і справедливість" виграла парламентські вибори, а Ярослав Качинський отримав депутатський мандат по округу у Варшаві. Не брав участі у формуванні нового уряду, пропонуючи на посаду прем'єра Казімєжа Марцинкевича. Це збіглося з другим туром президентських виборів, у якому опинився його брат Лех Качинський. 28 грудня 2005 року отримав з його рук президента Польщі посаду члена Ради національної безпеки.

Після відставки Казімєжа Марцинкевича, 7 липня 2006 року Ярослав Качинський отримав формальну рекомендацію від очолюваної партії балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 10 липня 2006 року Лех Качинський призначив Ярослава Качинського прем'єр-міністром.

26 квітня 2007 року очолив оргкомітет з боку Польщі чемпіонату Європи з футболу, який відбувся в Польщі та в Україні у 2012 році ("Євро 2012").

Дострокові вибори у жовтні 2007 р. після розпаду правлячої коаліції призвели до поразки ПС від Громадянської платформи. Ярослав Качинський подав у відставку, а кабінет міністрів очолив лідер ДП Дональд Туск.

Залишився головою ПіС на конгресі партії на початку 2008 року. У Сеймі VI скликання був у Комісії конституційної відповідальності, Комісії державного контролю та Комісії зі зв'язків із поляками за кордоном. У березні 2010 року абсолютною більшістю голосів конгресу ПіС вкотре обраний головою партії.

26 квітня 2010 року Ярослав Качинський офіційно став кандидатом на пост глави держави у дострокових президентських виборах, призначених після загибелі його брата Леха Качинського в авіакатастрофі у Смоленську.

20 червня 2010 року, за підсумками першого туру президентських виборів у Польщі, посів друге місце з 36,46% і вийшов у другий тур разом із в.о. президента Польщі Броніславом Коморовським, який посів перше місце з 41,54%. Другий тур президентських виборів проходив у Польщі 4 липня 2010 року. Перемогу у другому турі здобув Броніслав Коморовський (53,01% виборців), Ярослав Качинський набрав 46,99%.

На парламентських виборах 2011 року очолювана ним партія посіла друге місце з 29,88% голосів виборців і здобула 158 місць у Сеймі.

29 червня 2013 року вкотре був обраний головою партії ПіС.

На виборах президента Польщі у 2015 році підтримав члена своєї партії Анджея Дуду, який посів перше місце з результатом 53%.

20 червня 2015 року на партійній конференції Ярослав Качинський висунув кандидатуру Беату Шидло на пост прем'єр-міністра Польщі у разі перемоги на осінніх виборах 2015 року до парламенту.

На парламентських виборах 2015 року очолювана ним партія посіла перше місце 37,6% голосів виборців та отримала 235 місць у Сеймі. Сам лідер партії Ярослав Качинський від мандату депутата відмовився.

На парламентських виборах 2019 року очолювана ним партія посіла перше місце 43,59% голосів виборців та отримала 235 місць у Сеймі.

6 жовтня 2020 року обійняв посаду віцепрем'єр уряду в другому уряді Матеуша Моравецького, курирує блок силових міністерств.

21 червня 2022 року Ярослав Качинський повідомив, що залишає посаду віцепрем'єра та голови комітету з нацбезпеки та оборони в уряді Польщі.

Родина, сім'я. Ярослав Качинський не одружений. Мешкає у варшавському районі Жолібож.

Цікаві факти. У тринадцять років у 1962 році зі своїм братом-близнюком Лехом зіграли головні ролі у популярному в Польщі дитячому фільмі-казці "Про тих, хто вкрав Місяць" (польськ. O dwóch takich, co ukradli księżyc).

20.09.2023 р.