Всесвітній день боротьби проти СНІДу

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – міжнародний день ООН, відзначається 1 грудня. Вперше проголошено ВООЗ у 1988 році, з 1996 року проводиться ЮНЕЙДС. День започаткований з метою підвищення поінформованості про епідемію СНІДу, спричинену поширенням ВІЛ-інфекції, а також як день пам'яті жертв цього захворювання. Багато державних, громадських та медичних організацій по всьому світу в цей день проводять просвітницькі та діагностичні заходи

Історія. У 1988 році Генеральна Асамблея ООН висловила своє глибоке занепокоєння пандемічними пропорціями поширення синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається з 1988 року, коли міністри охорони здоров'я багатьох країн світу в ході своєї зустрічі прийняли концепцію Дня як події, що об'єднує, що дає привід продемонструвати важливість проблеми СНІДу і виявити солідарність у справі боротьби з ним.

Концепцію Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом було запропоновано 1988-го під час Всесвітнього саміту міністрів охорони здоров'я за програмами профілактики СНІДу. З того часу щороку заснування ООН, уряду та всі сектори громадянського суспільства в усьому світі об'єднуються для проведення кампанії на конкретні теми, що стосуються СНІДу.

З 1988 року здійснення зусиль у відповідь на епідемію дозволило отримати позитивні результати, проте, як зазначається в останній доповіді ЮНЕЙДС про глобальну епідемію СНІДу, епідемія поки що не завершилася в жодній частині світу.

Як заявив Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, "ми повинні покласти край засудженню та дискримінації, які все ще заважають настільки багатьом навчитися профілактиці ВІЛ та отримати лікування. Нам потрібні ресурси - у достатньому обсязі для надання послуг, які дозволять досягти реальних результатів у громадах та не втратила своєї актуальності потреба у керівній ролі, розширенні прав та можливостей та вжитті конкретних заходів щодо боротьби зі СНІДом”.

Як зазначено на сайті Комітету з питань протидії ВІЛ/СНІДу, проблема епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні, попри зусилля державних, неурядових та міжнародних організацій, залишається надзвичайно гострою. Масштаби епідемії продовжують зростати, що свідчить про недостатність профілактичних заходів. Крім того, поки що не вдалося подолати невідповідність між фінансуванням розв'язання проблеми та потребами в ньому.