Всесвітній день культурної різноманітності в ім'я діалогу та розвитку

Всесвітній день культурного розмаїття для діалогу та розвитку - міжнародний день ООН, який сприяє просуванню питань культурного розмаїття. Відзначається 21 травня.

Історія. Всесвітній день культурного розмаїття в ім'я діалогу та розвитку проголошений Генеральною асамблеєю ООН 20 грудня 2002 року і відзначається щорічно 21 травня.

Мета пам'ятної дати - інформувати громадськість про цінність і важливість розмаїття культур і сприяти за допомогою проведення різних заходів усвідомленню позитивної ролі культурного розмаїття. Цього дня надається можливість глибше усвідомити цінності культурного розмаїття і можливість навчитися розвивати співпрацю між народами світу.

ЮНЕСКО щороку цього дня звертається до держав-членів, міжурядових органів, організацій структури ООН та неурядових організацій із закликом докладати зусиль, спрямованих на поліпшення інформування громадськості та поширення знань про цінності та багатство культурного розмаїття.

Зокрема, серед завдань - створення індустрії культури, яка була б життєздатною і конкурентоспроможною на національному та міжнародному рівнях в умовах дисбалансу, що спостерігається зараз, у глобальних потоках культурних цінностей та обміні ними.

ООН закликає світ визнати важливість збереження і розвитку культурної спадщини, зокрема шляхом сприяння зміцненню внутрішньої політики в галузях збереження, стимулювання та розвитку різних культур, передусім найбільш уразливих.

Одним із важливих елементів культурного розмаїття є лінгвістичне розмаїття. Завдяки мові продовжують жити традиції, вона пробуджує інтерес до пізнання світу та сприяє прояву поваги до нашого минулого і до планети, яку ми населяємо, і є елементом, який об'єднує людей незалежно від місця і часу їхнього проживання. Мови стрімко вимирають: колись налічувалося від 7000 до 8000 самостійних мов, а сьогодні більшість із 6000 відомих у світі мов перебувають у побуті дуже невеликої кількості людей. Половиною сучасних мов розмовляють менше ніж 10 000 осіб, а кожна четверта мова має менше ніж 1000 носіїв. Мовознавці намагаються не змарнувати час і встигнути задокументувати ту множину мов, яка поки що зберігається.

17 жовтня 2003 року Генеральна асамблея ООН ухвалила Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини. Нематеріальна культурна спадщина означає звичаї, форми представлення і вираження, знання і навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти і культурні простори, визнані спільнотами, групами, а в деяких випадках - окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. Така нематеріальна культурна спадщина передається від поколінь до поколінь, постійно відтворюється спільнотами та групами залежно від їхнього довкілля, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії, та формує в них почуття самобутності та наступності, сприяючи тим самим повазі до культурного розмаїття.