Всесвітній день дитини

Всесвітній день дитини – свято, яке Генеральна Асамблея ООН у 1954 році рекомендувала запровадити всім країнам, починаючи з 1956 року. Свято спрямовано на поліпшення благополуччя дітей, зміцнення роботи, проведеної ООН в інтересах дітей усього світу.

Історія. У 1954 році Генеральна Асамблея ООН рекомендувала всім країнам заснувати Всесвітній день дитини, який слід відзначати як день всесвітнього братства та розуміння між дітьми та сприяння благополуччю дітей усього світу. Урядам було запропоновано самостійно обирати відповідну для цього дня дату.

20 листопада 1959 року Генасамблея ООН ухвалила Декларацію прав дитини, а через 40 років, 20 листопада 1989-го, - Конвенцію про права дитини.

Декларація прав дитини (проголошено резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року).

Преамбула. Зважаючи на те, що народи Об'єднаних Націй знову затвердили у Статуті свою віру в основні права людини та в гідність та цінність людської особистості та сповнені рішучості сприяти соціальному прогресу та покращенню умов життя при більшій свободі, беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна мати всі вказані в ній права і свободи, без будь-якої різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні чи інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина,

беручи до уваги, що дитина, зважаючи на її фізичну та розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та піклування, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження,

беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана в Женевській декларації прав дитини 1924 року та визнана у Загальній декларації прав людини, а також у статутах спеціалізованих установ та міжнародних організацій, які займаються питаннями благополуччя дітей,

беручи до уваги, що людство зобов'язане давати дитині краще, що вона має, Генеральна Асамблея проголошує цю Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство та користування, на їхнє власне благо і на благо суспільства, правами та свободами, які тут передбачені, та закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу та національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, які поступово вживаються відповідно до наступних принципів:

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені у цій Декларації права. Ці права повинні визнаватись за всіма дітьми без будь-яких винятків і без різниці або дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2. Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, які дозволяли б йому розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному плані здоровим та нормальним шляхом та в умовах свободи та гідності. При виданні із цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від народження право на ім'я та громадянство.

Принцип 4. Дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорові зростання та розвиток; з цією метою спеціальні догляд та охорона повинні бути забезпечені як йому, так і його матері, включаючи належний допологовий та післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги та медичне обслуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному чи соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта та турбота, необхідні через її особливий стан.

Принцип 6. Дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та під відповідальністю своїх батьків і принаймні в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю. На суспільстві та органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливу турботу про дітей, які не мають сім'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалася державна чи інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною та обов'язковою, принаймні на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвитку, і завдяки якому вона могла б, на основі рівності можливостей, розвинути свої здібності та особисте судження, а також свідомість моральної та соціальної відповідальності та стати корисним членом суспільства.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту та навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Дитині має бути забезпечена повна можливість ігор та розваг, які були б спрямовані на цілі, що переслідуються освітою; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для того, щоб сприяти здійсненню зазначеного права.

Принцип 8. Дитина має за всіх обставин бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

Принцип 9. Дитина має бути захищена від усіх форм недбалого відношення, жорстокості та експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі.

Дитина не повинна прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй в жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися робота або заняття, які були б шкідливими для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвитку.

Принцип 10. Дитина повинна захищатися від практики, яка може заохочувати расову, релігійну чи будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватись у дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру та загального братства, а також у повній свідомості, що її енергія та здібності мають присвячуватись служінню на користь інших людей.