Чавес Уго

Уго Рафаель Чавес Фріас - венесуельський політик соціалістичного спрямування, військовий, президент Венесуели з 1999 по 2013 рік.

Місце народження. Освіта. Народився 28 липня 1954 року в штаті Барінас на південному сході Венесуели в багатодітній сім'ї шкільних вчителів - Уго де Лос Рейєс Чавес та Елена Фрієс. Мати сподівалася, що син стане священником, проте він сам мріяв про кар'єру професійного бейсболіста, у складі команди Criollitos de Venezuela брав участь у національній першості з бейсболу. Це захоплення він підтримував і на посаді президента. Його прадід генерал Педро Перес Дельгадо був активним учасником Громадянської війни 1859-1863 років, а 1914 року підняв антидиктаторське повстання знову. У дитинстві Уго добре малював, отримав у 12 років першу нагороду на регіональній виставці.

1975 року закінчив Військову академію в чині молодшого лейтенанта за спеціальністю "Військові науки, інженер сухопутних військ". Чавес служив у повітряно-десантних частинах, і червоний берет десантника згодом став невід'ємною частиною його образу.

1982 року (за іншими даними - під час навчання в академії, 1977 року) Чавес заснував із товаришами по службі підпільну організацію "Боліваріанська армія народу Венесуели" COMACATE (абревіатура, складена з перших і других літер у назвах середніх і молодших офіцерських чинів). Пізніше COMACATE було перетворено на "Революційний боліваріанський рух" - РБР-200, названий на честь героя латиноамериканської війни за незалежність Симона Болівара.

З 1989 по 1990 роки навчався в Університеті імені Симона Болівара в Каракасі за спеціальністю "Політичні науки". Того ж року отримав звання підполковника.

Політична кар'єра. 3 лютого 1992 року підполковник Чавес став на чолі військового перевороту проти президента Венесуели Карлоса Андреса Переса, непопулярного через високий рівень корупції та політику скорочення державних витрат. Метою перевороту було домогтися відставки президента й уряду, покласти край корупції, неоліберальним реформам і використанню збройних сил проти народу Венесуели. Повстання, під час якого загинули 18 осіб і 60 дістали поранення, за день було придушене урядом. Чавес здався владі і був поміщений у військову в'язницю. У листопаді 1992 року соратники Чавеса зробили нову, знову невдалу, спробу перевороту.

Чавес провів в ув'язненні два роки, 1994 року вийшов на свободу за амністією президента Рафаеля Кальдери. Він реорганізував своїх прихильників у політичну партію лівого спрямування - Рух за V республіку і перейшов від збройної боротьби до легальної політичної діяльності.

У 1998 році Чавес балотувався на пост президента під гаслом боротьби з корупцією. На той час він утримувався від радикальної політичної риторики, і запропоновану ним програму реформ не можна було назвати революційною. На президентських виборах 6 грудня 1998 року Чавес здобув перемогу, набравши 56,5% голосів виборців. Політика уряду Чавеса включала низку масштабних соціальних програм, зокрема зі створення систем загальної освіти та охорони здоров'я. Уряд встановив жорсткий контроль над державною нафтовою компанією Petroleos de Venezuela, прибутки якої спрямовували на потреби суспільства: будівництво лікарень і шкіл, боротьбу з неписьменністю, проведення аграрної реформи тощо. Завоювавши, таким чином, підтримку малозабезпеченої частини населення, Чавес почав націоналізацію підприємств у різних галузях промисловості.

У 1999 році було ухвалено нову конституцію Венесуели, яка збільшила президентський термін з п'яти до шести років і надала можливість переобиратися на другий термін. На наступних президентських виборах 30 липня 2000 року Чавес набрав 59,76% голосів. У наступний період політичний курс Чавеса, названий "боліваріанським рухом до соціалізму", змістився вліво. Президент виступав із жорсткими заявами на адресу "олігархів-хижаків" - керівників нафтової галузі, а також ієрархів католицької церкви та опозиційних журналістів. На зовнішньополітичному напрямку Чавес зайняв антиамериканську позицію. Був ініціатором зміни назви країни на Боліваріанська республіка Венесуела (на честь Симона Болівара).

Правління Чавеса супроводжувалося невдоволенням і виступами правої опозиції переважно із заможних верств населення країни. 15 серпня 2004 року противники президента домоглися проведення референдуму про довіру керівництву країни. Більшість венесуельців (59,10% з-поміж тих, хто проголосував) тоді підтримали президента, і його влада тільки зміцнилася.

Під час передвиборчої кампанії 2006 року, яку Чавес вів під гаслом "в ім'я любові", пообіцяв своєму "головному супернику" Бушу - "містеру Дияволу", що "кандидати від імперіалізму будуть стерті до порошку". На виборах 3 грудня 2006 року Чавес переміг. Приймаючи президентську присягу 10 січня 2007 року, Чавес пообіцяв проводити у Венесуелі інтенсивні соціалістичні перетворення, що включають націоналізацію найбільших енергетичних і телекомунікаційних компаній.

У січні 2007 року парламент надав Чавесу розширені повноваження терміном на півтора року: керувати країною за допомогою указів, в обхід законодавчої влади. У лютому почалася націоналізація корпорацій у ключових галузях. Венесуела викупила в американської AES Corporation активи найбільшої енергетичної компанії Electricidad de Caracas (EDC). Було укладено угоду про купівлю акцій телекомунікаційного гіганта CANTV, що належать американській Verizon Communications.

1 травня 2007 року Чавес оголосив про припинення співпраці Венесуели зі Світовим банком і Міжнародним валютним фондом - прагнення дистанціюватися від міжнародних інститутів, підконтрольних США.

У липні 2007 року Чавес заявив про намір внести до парламенту законопроєкт, що дозволяє президенту Венесуели переобиратися необмежену кількість разів.

2 грудня 2007 року громадяни Венесуели не підтримали запропоновані Чавесом конституційні поправки на референдумі. Загалом на референдум було винесено 69 поправок: крім скасування обмеження кількості президентських термінів правління, передбачалося збільшити термін повноважень глави держави з шести до семи років, скасувати автономію Центрального банку Венесуели, наділити виборчим правом шістнадцятирічних громадян і ввести шестигодинний робочий день. Водночас Чавес став ініціатором лише 33 поправок, об'єднаних у блок "А", інші ж 36 поправок, об'єднані в блок "Б", були запропоновані парламентом. За підсумками референдуму, що відбувся: блок реформ "А" підтримали 49,3% виборців, проти проголосували 50,7%. Блок реформ "Б" - 48,9%, проти - 51,1%.

Чавес продовжив консолідацію влади. Ще 2006 року він заявив про створення нової партії. Перший конгрес нової Об'єднаної соціалістичної партії Венесуели відбувся в січні-березні 2008 року. Нову політичну організацію очолив сам Чавес, назвавши її "партією соціальної боротьби і захисту вітчизни".

Оцінка діяльності. Уго Чавес користувався підтримкою більшості бідного населення Венесуели і двічі переобирався президентом країни, востаннє 10 січня 2007 року. На міжнародній арені Уго Чавес був непримиренним критиком глобалізму, імперіалізму, політики США і персонально Джорджа Буша-молодшого. Поза Венесуелою він також користувався широкою популярністю серед населення Латинської Америки та інших країн світу. Неодноразово підтримував режим на Кубі та персонально Фіделя Кастро, якого вважав своїм другом. Пропонував плани інтеграції та співпраці в південній півкулі Американського континенту. У грудні 2005 року отримав міжнародну премію ЮНЕСКО імені Хосе Марті за внесок в об'єднання та інтеграцію країн Латинської Америки та Карибського басейну. Також висловлював підтримку режимам, критичним щодо політики США, таким, як Іран, Лівія, Білорусь. За підтримку Ірану отримав у липні 2006 року Орден Ісламської республіки Іран I ступеня.

Сім'я. Чавес був одружений двічі. З першою дружиною, Ненсі Колменарес, він розлучився 1992 року і жив із цивільною дружиною - Хермою Марксмен. Його другою дружиною була журналістка Марісабель Родрігес Оропеза. Марісабель допомагала Чавесу створювати Конституцію 1999 року, але вже 2002 року вона подала на розлучення і 2007 року засудила реформи, які проводив колишній чоловік. У Чавеса троє дітей від першого шлюбу: Роза Вірджинія, Марія Габріела та Уго Рафаель, а також одна дочка від Марісабель - Росінес.

Смерть. Уго Чавес помер 5 березня 2013 року. Відомо, що Чавес помер від ракової пухлини.

05.03.2017 р.