Рогозін Дмитро

Дмитро Олегович Рогозін – російський політик, пропагандист. Директор Роскосмосу (2018-2022), представник Росії в НАТО (2008-2011), колишній депутат Держдуми Росії. Заступник голови уряду Російської Федерації, відповідальний за військово-промисловий комплекс (2011–2018).

Після анексії Криму Росією фігурант санкції, які передбачають заборону на в'їзд до США, Канади, країн ЄС, Швейцарії та Австралії, а також заморожування активів, що знаходяться в цих країнах.

Місце народження. Освіта. Народився у Москві сім'ї офіцера - військового вченого. У 1986 році закінчив Московський державний університет за спеціальністю "журналіст-міжнародник", у 1988-му - економічний факультет Вищої партійної школи при Московському міськкому КПРС.

Доктор філософських наук. У 1996 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Російське питання та його вплив на національну та міжнародну безпеку", у 1999-му - докторську дисертацію "Проблеми національної безпеки Росії на рубежі XXI століття".

Кар'єра. 1986-1990 рр. - молодший референт, референт, старший референт, завідувач сектору у Комітеті молодіжних організацій СРСР.

З 1990 року – віцепрезидент науково-дослідної та освітньої корпорації РАУ-Корпорація.

У 1991 році вступив до Конституційно-демократичної партії - Партії народної свободи (КДП-ПНР), був обраний заступником голови партії.

У лютому 1992 року обраний до керівних органів Російських народних зборів (РНР). Був співголовою Союзу відродження Росії, входив до ініціаторів відтворення Кадетської партії Росії. У 1993 році брав участь у створенні Конгресу російських громад (КРО), яке очолив у 1995-му.

З березня 1997 - депутат Державної Думи Російської Федерації другого скликання. Заступник голови думського Комітету у справах національностей. Член депутатської групи Російські регіони.

У листопаді 1998 року увійшов до складу оргкомітету зі створення громадсько-політичного руху Отечество. У червні 1999-го заявив про свої розбіжності із керівництвом.

У грудні 1999 року обраний депутатом Держдуми РФ третього скликання. Очолював Комітет із міжнародних справ. Був членом депутатської групи Народний депутат. Керував делегацією Держдуми та Ради Федерації у ПАРЄ. Член Комісії Держдуми щодо сприяння політичному врегулюванню та дотриманню прав людини в Чеченській Республіці.

З липня 2002 по серпень 2003 року відповідав за переговори з Європейським Союзом та Литовською Республікою як спеціальний представник президента РФ Володимира Путіна з питань забезпечення життєдіяльності Калінінградської області у зв'язку з розширенням ЄС.

У вересні 2003 року на установчій конференції виборчого блоку Родина (Народно-патріотичний союз) був обраний співголовою вищої ради блоку та керівником виборчого штабу.

У грудні 2003-го обраний депутатом Держдуми РФ четвертого скликання. Співголова фракції Родина (Народно-патріотичний союз), член Комітету з міжнародних справ.

У грудні 2006 року на з'їзді організації Конгрес російських громад, що змінила свою назву на Родина. Конгрес російських громад, був обраний її головою. Був головою партії Родина до березня 2006 року.

Весною 2007 року брав участь у створенні партії Велика Росія, а в червні був обраний лідером воронезького регіонального відділення партії.

У січні 2008 року до грудня 2011 року – постійний представник Російської Федерації при НАТО у Брюсселі.

З 23 грудня 2011-го по 18 травня 2018 року – заступник голови уряду РФ (Володимира Путіна).

З 24 травня 2018 року по 15 липня 2022 року – генеральний директор державної корпорації з космічної діяльності Роскосмос. 

Санкції. 17 березня 2014 року щодо Рогозіна, серед інших російських та українських політиків, були введені санкції за публічні заклики до анексії Криму, які передбачають заборону на в'їзд у США, Канаду, країни ЄС, Швейцарію та Австралію, а також арешт активів, які перебувають на територіях цих країн.

29 грудня 2015 року СБУ оголосила Рогозіна персоною нон грата в Україні, йому заборонили в'їзд до країни.

З 21 червня 2018 року Рогозін перебуває у санкційному списку України.

Творчість. Автор низки публікацій, у т.ч. книг "Манифест возрождения России" (1995), "Формула распада" (1996), "Время быть русским" (1996), "Русский ответ" (1996), "Россия между миром и войной" (1998), "Стратегии сдерживания - основы международной безопасности" (у співавторстві, 2002), "Мы вернем себе Россию" (2003), "Война и мир в терминах и определениях" (керівник авторського колективу, 2004), "Экономическая война" (тези до економічної програми партії Родина, 2005), "Враг народа" (2006).

Сім'я. Дружина – Тетяна Рогозіна (Серебрякова), 1963 р.н., голова Опікунської ради ІНВА-Академії. Син – Олексій Рогозін, 1983 р.н., з 2016 року - заступник голови департаменту майнових відносин Міноборони Росії; раніше - голова громадської організації Самооборона, депутат Московської обласної Думи.

Захоплення. Футбол, теніс, баскетбол, підводне полювання. Свого часу заслужив звання майстра спорту з гандболу.

11.12.2023 р.