Єлизавета II

Єлизавета II (Елізабет Олександра Мері Віндзор) - королева і глава держави Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та 15 країн Співдружності націй - Канади, Австралії, Нової Зеландії, Ямайки, Барбадосу, Багамських островів, Гренади, Папуа Нової Тувалу, Сент-Люсії, Сент-Вінсенту та Гренадін, Антигуа та Барбуди, Беліза, Сент-Кітс та Невіс. У всіх цих країнах, крім Сполученого Королівства, її представляють генерал-губернатори, яких вона призначає.

Крім цього, Єлизавета II править також Британськими заморськими територіями, але не як їхня королева, а як королева Сполученого Королівства.

Голова Співдружності націй, Верховний головнокомандувач Збройних Сил, Лорд Острова Мен, Верховний керуючий Церквою Англії, Захисниця віри, Герцог Нормандії.

Формально Єлизавета II – наймогутніший монарх світу.

Місце народження. Освіта. Принцеса Єлизавета Олександра Марія народилася 21 квітня 1926 року в лондонському районі Мейфер у резиденції графа Стратмор на Брютон-стріт, будинок № 17 у сім'ї принца Альберта, герцога Йоркського, та його дружини - герцогині Йоркської (Єлизавети-Боуз). Її хрещення у Музичній кімнаті Букінгемського палацу провів Космо Ленга, архієпископ Йоркський 29 травня того ж року. Хрещеними батьками принцеси були: Георг V, королева Мері, принцеса Мері, граф Стратморський, герцог Конноутський та леді Елфінстоун. Свої імена вона отримала на честь матері, королеви Алесандри – своєї прабабусі по батьківській лінії та королеви Мері – бабусі. У сім'ї її називали ласкавим ім'ям Лілібет (Lilibet).

Як онука короля по чоловічій лінії вона здобула титул британської принцеси і називалася - Її Королівська Високість принцеса Елізабет Йоркська. На момент свого народження вона посідала третє місце в порядку престолонаслідування після свого дядька Едуарда – принца Уельського та батька – герцога Йоркського, молодшого брата – принца Уельського. Тоді ніхто не вважав її майбутньою королевою.

Вона росла, оточена любов'ю та турботою своїх рідних. Майбутня королева здобула домашню освіту, в основному з гуманітарним ухилом. Її гувернанткою була Меріон Кроуфорд, відома як «Crawfie". Вона вивчала історію під керівництвом С. Г. К. Мертена з Ітона та вивчала сучасні мови, особливо французьку. Релігійне навчання проводив архієпископ Кентерберійський.

Престолонаслідниця. 11 грудня 1936 року король Едуард VIII зрікся престолу і королем став отець Єлизавети, він взяв собі ім'я Георг VI. Таким чином принцеса Єлизавета стала передбачуваним спадкоємцем (heiress presumptive) і у разі народження у Георга VI сина престол успадкував би він.

Друга світова війна почалася, коли принцесі Єлизаветі було тринадцять років. Вона та її молодша сестра Маргарет були евакуйовані до Віндзора. Розроблялися також плани евакуації принцес до Канади, але, як відомо, їхня мати - королева Єлизавета заявила: «Діти нікуди не можуть їхати без мене, я ніколи не залишу короля, а король ніколи не покине свою країну!». Тоді принцеса організовувала пантоміми разом з дітьми персоналу Королівського дому у Віндзорі, а в 1940 році вона зробила своє перше радіозвернення під час Дитячої години Бі-Бі-Сі, в якій вона зверталася до евакуйованих дітей. У тринадцять років вона познайомилася з Філіпом Маунтбаттеном, кадетом Дортмундського військово-морського училища, сином грецького принца Андрія, і закохалася в нього. Вони постійно переписувалися протягом його служби у Королівському флоті.

У 1945 році Єлизавета змогла вмовити батька, щоб він дозволив їй зробити свій безпосередній внесок у перемогу. Вона приєдналася до «Допоміжної територіальної служби» – жіночі загони самооборони, де була відома як №230873 лейтенант Елізабет Віндзор, та вивчилася на водія. Вона пройшла підготовку як механік-водій санітарного автомобіля, отримавши військове звання лейтенанта. Її військова служба тривала п'ять місяців. Це був перший випадок в історії королівської сім'ї, коли жінка служила у військовому підрозділі.

Єлизавета здійснила свій перший закордонний візит у 1947 році, коли разом із батьком відвідала Південну Африку. На честь свого повноліття, яке настало, коли їй виповнився 21 рік, вона виступила з радіозверненням до співдружності та імперії зі словами: «Я проголошую перед вами, що все моє життя, будь воно довге або коротке, повинно бути присвячено служінню вам і нашій великій імперській сім'ї, до якої ми всі належимо».

Сходження на трон. Король Георг VI, отець Єлизавети, помер 6 лютого 1952 року. Єлизавета, яка на той час була разом з чоловіком на відпочинку в Кенії, була проголошена королевою Великої Британії.

Церемонія коронації Єлизавети II відбулася у Вестмінстерському абатстві 2 червня 1953 року. Це була перша коронація британського монарха, яка транслювалася по телебаченню, і, як вважається, ця подія помітно сприяла зростанню популярності телемовлення.

Після цього у 1953-1954 pp. королева здійснила шестимісячне турне державами Співдружності, британськими колоніями та іншими країнами світу. Єлизавета II стала першим монархом, який відвідав Австралію та Нову Зеландію.

Резиденція. Офіційною резиденцією королеви є Букінгемський палац, але, за повідомленнями, їй більше подобається Віндзорський замок. Крім того, її резиденціями є Холірудський палац в Единбурзі, Балморал та Сандрінгемський палац.

Популярність. Сьогодні королева є однією з найпопулярніших осіб Великої Британії. За останніми опитуваннями її підтримують близько 80% підданих. Хоча справа принцеси Діани на деякий час похитнула популярність королеви і авторитет монархії, але в довгостроковій перспективі, як видно з досліджень громадської думки, вона не позначилася на ній.

Тривалість царювання. З 17:30 9 вересня 2015 року Єлизавета II стала другим за тривалістю царювання монархом у британській історії. Найдовше її корона належала лише королеві Вікторії, яка правила в країні 63 роки, 226 днів, 16 годин і 23 хвилини в період з 1837 до 1901 року.

Візити. Єлизавета II, підтримуючи свій престиж королеви Співдружності, дуже активно подорожує своїми володіннями, а також буває і в інших країнах світу.

У лютому 1961 року вона відвідала Туреччину на запрошення президента Кемаля Гюрселя, а пізніше – вперше Індію та Пакистан. Єлизавета II побувала у більшості європейських країн та багатьох неєвропейських. У 2011 році вона стала першим британським монархом, який відвідав незалежну Ірландію.

На її рахунку понад 325 закордонних візитів (за час свого царювання Єлизавета відвідала понад 130 країн).

Роль в уряді. Формально королеві належить законодавча, виконавча та судова влада в державах, які вона очолює, але фактично її роль радше церемоніальна через те, що вона завжди діє за порадою Кабінету міністрів, а прем'єр-міністром найчастіше призначає голову партії, який перемагає на виборах.

Британські прем'єри зустрічаються з королевою щотижня, до чого ставляться дуже серйозно. Один із прем'єр-міністрів навіть сказав, що до зустрічей з королевою він готується серйозніше, ніж до засідань парламенту, бо королева обізнана з більшістю питань. Крім того, королева має постійні зустрічі з іншими міністрами та прем'єрами країн Співдружності, коли вони перебувають у Великій Британії. Також під час свого перебування у Шотландії вона зустрічається з першим міністром Шотландії. Міністерства та дипломатичні представництва ВеликоЇ Британії надсилають їй регулярні звіти.

Хоча прийнято, що королева не втручається у політику, але тому, що за своє довге правління вона мала змогу працювати з багатьма прем'єрами та лідерами інших країн, до її порад завжди ставляться уважно. У своїх мемуарах Маргарет Тетчер писала про свої щотижневі зустрічі з королевою Єлизаветою: «Кожен, хто думає, що вони [зустрічі] – проста формальність чи соціальна умовність, глибоко помиляється. Насправді вони проходять у спокійній діловій атмосфері, і Її Величність завжди демонструє свою здатність охоплювати широке коло проблем та свій великий досвід».

Нагороди. Єлизавета II у Великій Британії та країнах Співдружності, соціальній та інших державах є главою низки лицарських орденів, і навіть має військові звання, численні почесні звання, наукові ступені. Крім цього, вона є кавалером різних внутрішньодержавних британських нагород, а також ряду різних нагород іноземних держав.

Інтереси. З юних років Єлизавета цікавилася кіньми та займалася верховою їздою. Цьому захопленню вона вірна багато десятиліть. Серед інтересів королеви – розведення собак (серед них корги, спанієлі та лабрадори), фотографія, верхова їзда, а також подорожі. З 2009 року почала займатися садівництвом.

Сім'я. У тринадцять років вона познайомилася з Філіпом Маунтбаттеном, кадетом Дортмундського військово-морського училища, сином грецького принца Андрія, і закохалася в нього. Вони постійно переписувалися протягом його служби у Королівському флоті. Напередодні весілля з принцесою Філіп отримав титул герцога Единбурзького. 20 листопада 1947 року вона вийшла заміж за герцога Единбурзького Філіпа (при народженні принц Грецький і Данський), який є її чотириюрідним братом (вони обидва праправнуки короля Данії Крістіана IX) і він також праправнук королеви Вікторії. 20 листопада 2017 року Єлизавета II та Філіп відзначили платинове весілля - з моменту укладення їхнього шлюбу минуло 70 років. Цей королівський шлюб є найдовшим у світовій історії.

14 листопада 1948 року вона народила свою першу дитину - принца Чарльза. Раніше, спеціальною відкритою грамотою, король дарував право дітям герцога Единбурзького та принцеси Єлизавети, герцогині Единбурзької іменуватися принцами. 15 серпня 1950 року в них народилася друга дитина – принцеса Анна.

19 лютого 1960 року народилася третя дитина королеви – принц Ендрю, герцог Йоркський, а 10 березня 1964 року – принц Едвард, граф Ессекський.

У пари четверо дітей, вісім онуків та 12 правнуків.

9 квітня 2021 року принц Філіп, герцог Единбурзький помер у віці 99 років.

Смерть. Єлизавета II померла на 97-му році життя 8 вересня 2022 року у замку Балморал у Шотландії.

08.09.2022 р.