Васильєв Генадій

Геннадій Андрійович Васильєв – генеральний прокурор України (2003-2004).

Місце народження. Освіта. Уродженець Донецька. Закінчив Харківський юридичний інститут. Кандидат юридичних наук.

Кар'єра. Після закінчення вишу Васильєв працював у прокуратурі Ленінського району Донецька. Був начальником слідчого управління прокуратури на Донеччині. Потім шість років очолював ту саму прокуратуру. Його старший брат Олександр Васильєв (1951 р.н.) у цей час був начальником контрольно-ревізійного управління області, а ще раніше обіймав посаду голови податкової адміністрації в Донецькій області.

Геннадій Васильєв кілька разів ставав народним депутатом України (у 1994, 1998, 2002 та 2007 рр.). У Верховній Раді IV скликання був членом фракції Єдина Україна, сформованої на базі "прокучмівського" виборчого блоку За єдину Україну!. Пропрезидентською більшістю було обрано першим віцеспікером парламенту.

18 листопада 2003 року президент Леонід Кучма призначив Васильєва на посаду генпрокурора України. Він змінив на цій посаді звільненого за "надмірну політизацію органу в цілому та створення власного політичного іміджу" Святослава Піскуна. Втратив пост 9 грудня 2004 року – після того, як Піскун домігся у Печерському райсуді Києва відновлення на посаді шефа ГПУ. За час керівництва Генпрокуратурою на адресу Васильєва з боку опозиції неодноразово звучали звинувачення у тому, що він обслуговує інтереси правлячого режиму та "донецького клану".

На дострокових парламентських виборах 2007 року пройшов до Верховної Ради за списком Партії регіонів. Член парламентського комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

28 квітня 2010 року призначений заступником глави Адміністрації президента України Віктора Януковича. Проте 2 лютого 2011-го його було звільнено. Як зазначила заступник голови АП Ганна Герман, це було особисте прохання Васильєва. Після звільнення з Адміністрації він повернувся до Верховної Ради.

З грудня 2012 року до листопада 2014 року - народний депутат України VII скликання, пройшов за списком Партії регіонів (№54). Член парламентського комітету із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Безпартійний.

Скандали. За кілька місяців після відставки органи прокуратури порушили стосовно свого колишнього шефа кримінальну справу за підозрою у перевищенні службових повноважень. Крім того, ГПУ цікавилася ступенем участі Васильєва у замаху службових осіб Генпрокуратури на незаконне вилучення у 2004 році 1700 га земель у Кагарлицькому районі Київської області, які належали виправно-трудовій колонії №115. Своєю чергою, представники Партії регіонів заявили, що Васильєв піддається переслідуванню з політичних мотивів - за те, що "виступив проти грубих порушень законодавства під час Помаранчевої революції", а пізніше "публічно та аргументовано давав негативну оцінку роботі помаранчевої влади". Зрештою, жодну з кримінальних справ, у яких фігурантом виступав ексгенпрокурор, до суду не довели.

Політика. Васильєв попри спроби не зміг поповнити когорту активних гравців української політики. Як лідер партії Держава на парламентських виборах-2006 він, не домовившись про спільний "виступ" з Партією регіонів та ПСПУ Наталії Вітренко, спільно із Всеукраїнською партією трудящих створив виборчий блок Держава – Трудовий союз. Блоку віддали симпатії всього 0,14% виборців, що прийшли на вибори. Втім, на оголошених дострокових виборах Верховної Ради 2007-го Васильєв отримав "залізно-прохідне" 17-те місце у списку одного з лідерів перегонів - Партії регіонів. Згодом партнерство з регіоналами вивело Васильєва у заступники глави президентської адміністрації Сергія Льовочкіна.

Бізнес. Робота в органах прокуратури не завадила йому зробити пристойні статки. Вважається, що він має відношення до великого бізнесу у вугільній галузі, металургії, фінансовій сфері. Зокрема, його називають одним із власників найбільшого в країні вугільного концерну Енерго (видобуток коксівного вугілля), а його партнерами з бізнесу – мультимільйонерів Віктора Нусенкіса та Леоніда Байсарова.

Входив до найбагатших українців. За оцінками журналу Фокус, на початку 2008 року статки нардепа і співвласника Енерго дорівнювали $575 млн. А через кілька місяців видання Кореспондент нарахувало ще більше - $1,66 млрд, поставивши Васильєва-молодшого на 16-те місце списку з півсотні провідних вітчизняних багатіїв.

Ще раніше, 2006 року, Кореспондент писав, що брати Васильєви, обіймаючи високі посади у виконавчій владі, "були цінним ресурсом Енерго". Завдяки їхній підтримці великі фінансово-промислові групи побоювалися конфліктувати із концерном. А хтось вирішував спробувати, ризикував зіткнутися з проблемами. Журнал наводить приклад, як свого часу пакистанський інвестор Metallsrussia накинув оком на перлину концерну Енерго - Донецький метзавод (ДМЗ). У результаті довелося скаржитися на пресинг із боку місцевих силових структур.

Контролював телеканал Київська Русь.

Звання. Васильєв - володар звання "державний радник юстиції першого класу". Почесний працівник органів прокуратури заслужений юрист України.

Сім'я. Одружений. У нього є дочка та син.

02.10.2024 р.