Гринкевич Алексус

Алексус Грегорі Гринкевич – генерал Повітряних сил США. З липня 2025 року обіймає посаду командувача Європейського командування Збройних сил США та Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. До цього був директором з операцій Об'єднаного штабу США (2024–2025), командувачем Дев’ятої повітряної армії (2022–2024) і директором з операцій Центрального командування США (2020–2022).

Місце народження. Походження. Народився у США. Походить із родини білоруських іммігрантів. Його прадід Ілля Гринкевич емігрував до США з Мінська у 1899 році. Батько – Грегорі Вейн Гринкевич (1949–2012), вчений і винахідник.

Освіта. 1989 – закінчив Військовий коледж Джорджії.

1993 – здобув ступінь бакалавра наук з військової історії в Академії ВПС США.

1994 – магістр історії, Університет Джорджії.

1994–1996 – льотна підготовка на авіабазах Венс (Оклахома) та Люк (Аризона).

1997 – Школа офіцерів ескадрильї.

2003 – Командно-штабний коледж ВПС США.

2006 – Військово-морська аспірантура, Коледж ВПС США.

2010 – Об’єднана вища школа бойових дій.

Військова кар’єра. Алексус Гринкевич розпочав льотну кар’єру у 1996 році, коли після підготовки на авіабазах Венс (Оклахома) та Люк (Аризона) був призначений пілотом винищувача F-16 і начальником навчальної ескадрильї 18-ї винищувальної ескадрильї на базі Ейельсон (Аляска). У наступні роки він обіймав посади інструктора, командира та офіцера з озброєння в різних ескадрильях, служив у Південній Кореї та на континентальних базах США. Окреме місце в його кар’єрі займає досвід як інструктора й випробувача сучасних винищувачів F-16C та F-22A. За час своєї кар'єри пілота Гринкевич отримав звання командного пілота і має понад 2300 годин нальоту.

2005–2007 – навчання у Військово-морській аспірантурі, служба у Повітряному бойовому командуванні.

2008–2009 – командир 49-ї ескадрильї оперативної підтримки.

2010–2012 – штаб Європейського командування США, Німеччина (начальник відділу планування).

2012–2013 – заступник командира 57-го крила, база Нелліс, Невада.

2013–2015 – командир 53-го крила, база Еглін, Флорида.

У 2015 році його призначають до Пентагону, де він очолює Відділ стратегічного планування та інтеграції ВПС США, відповідаючи за 30-річний план розподілу ресурсів.

У 2016–2020 роках працює в Об’єднаному штабі США, зокрема у сфері глобальних операцій, після чого переходить до командної ролі у кампанії "Непохитна рішучість" в Іраку та Сирії – як заступник командувача об’єднаної оперативно-тактичної групи та командувач 9-ї повітряно-експедиційної групи.

З 2020 по 2022 рік обіймав посаду директора з операцій Центрального командування США, а потім командує Дев’ятою повітряною армією (2022–2024), під його керівництвом здійснюються ключові повітряні операції США на Близькому Сході. У квітні 2024 року, за кілька днів до завершення своєї каденції, він координував американську допомогу Ізраїлю в перехопленні іранських ракетних ударів.

У 2024 році його призначено директором з операцій Об’єднаного штабу США. На цій посаді він безпосередньо опікувався військовою допомогою Україні під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

2025 – підвищений у званні до генерала. З 1 липня – командувач Європейського командування Збройних сил США, з 4 липня – Верховний головнокомандувач НАТО в Європі.

08.07.2025 р.