Корчинський Дмитро

Дмитро Олександрович Корчинський – український політик, письменник, поет, журналіст, телеведучий. Лідер партії "Братство".

Місце народження. Освіта. Народився 22 січня 1964 року в Києві. Середню школу №206 закінчив у 1982 році.

Після закінчення школи вступив до Київського інституту харчової промисловості на факультет промислової теплоенергетики. Пішов з інституту 1984 року після другого курсу.

Після того як пішов з інституту влітку працював в археологічних експедиціях на півдні України, взимку – техніком-наладчиком на заводі будівельних матеріалів.

У 1985-1987 роках проходив службу в Радянській Армії, в Залізній дивізії, на території військового округу Прикарпаття. Військова спеціальність – командир БМП-2. Звільнений у запас із посади заступника командира взводу.

Після служби у Радянській Армії Дмитро Корчинський вступив до Київського університету на історичний факультет, але вже того ж року залишив його.

Політична діяльність. 1987 – 1988 – учасник антирадянського об'єднання "Українська Гельсінська спілка" (УГС), студентських опозиційних об'єднань "Український культурологічний клуб", "Громада".

1989 - один із засновників і керівників "Спілки незалежної української молоді" (СНУМ). Брав участь в організації перших масових антикомуністичних акцій у Києві: екологічні, антивоєнні мітинги. Неодноразово затримувався і притягувався до адміністративних арештів за політичну активність.

1990 - один із засновників і лідерів громадської організації "Українська міжпартійна асамблея" (згодом - "Українська національна асамблея" (УНА). Брав участь у створенні "Української народної самооборони" (УНСО). Учасник локальних конфліктів за політичними мотивами (Придністров'я, Абхазія, Чечня). Засновник радикальної організації "Щит Батьківщини".

У 1992 році добровольцем поїхав воювати в Придністров'я. 22 листопада того ж року Дмитро Корчинський брав участь у довиборах депутата Верховної ради України від одномандатного виборчого округу № 13. Посівши четверте місце з шести, у Раду він не пройшов.

У березні 1994 року знову балотувався на пост народного депутата України, цього разу від Ватутінського одномандатного (№2) виборчого округу. Однак він вкотре зазнав поразки, набравши 9,87% голосів виборців (третє місце із 24).

1998 – організатор серії акцій в Одесі на захист місцевого самоврядування.

Засновник та президент громадської організації "Інститут проблем регіональної політики та сучасної політології" (з 1999).

У листопаді 1997 року вступив у конфлікт із партійним керівництвом УНА-УНСО та залишив цю політичну силу.

У березні 1999 року заснував Всеукраїнську політичну партію "Братство" (реєстрацію отримано лише у серпні 2005 року). Організатор акцій "Братства" у Києві та Одесі.

На парламентських виборах у 2002 році висунутий Всеукраїнською партією трудящих кандидатом у депутати від одномандатного виборчого округу № 220, але втретє зазнав поразки (5,35%, восьме місце із 23).

У 2001 - 2004 роках - ведучий телепрограм "Pro et contra" (TVT), "Подвійний доказ" та "Однак" (канал 1+1).

На президентських виборах 2004 року Дмитро Корчинський взяв участь як кандидат. За нього проголосував 49641 виборець (0,17%). Таким чином Дмитро Корчинський посів десяте місце із 24. Після першого туру став на бік Віктора Януковича. Після перемоги Віктора Ющенка "Братство" Корчинського об'єдналося з Прогресивно-соціалістичною партією Наталії Вітренко та виступало проти руху нової влади до НАТО та зближення зі США та ЄС.

У 2009 – 2010 роках – ведучий телепрограми "Четверта влада" (ТРК Київ).

Участь у подіях на Євромайдані. 1 грудня 2013 року в Києві на Банковій біля Адміністрації президента відбулися жорсткі сутички між силовиками та мітингувальниками, внаслідок яких постраждало багато протестувальників і 40 журналістів. Того ж вечора в МВС заявили, що за провокаціями на Банковій стоїть рух Братство Дмитра Корчинського. Після подій на Банковій Корчинський кілька днів не виходив на зв'язок, а потім назвав наклепом звинувачення на його адресу щодо причетності до провокацій.

12 грудня 2013 року міліція провела обшук у квартирі Корчинського. 14 грудня 2013 року начальник Головного слідчого управління МВС України Микола Чинчин повідомив, що Корчинський, підозрюваний в організації масових заворушень 1 грудня на Банковій, перебуває за кордоном. Пізніше Корчинського було оголошено у міжнародний розшук.

5 лютого 2014 року Дмитра Корчинського було затримано в Ізраїлі. У МВС України вирішили, що він підпадає під закон про амністію учасників акцій протестів, які потрапили під переслідування у період з 21 листопада до 26 грудня 2013 року. Корчинського терміново зняли з міжнародного розшуку та передали документи до Ізраїлю. Після цього лідера партії "Братство" відпустили.

Участь в АТО. Під час збройного конфлікту взяв у ньому участь разом з іншими представниками організації "Братство" у складі батальйону "Шахтарськ" розформованого за мародерство, пізніше як гранатометник у батальйоні "Свята Марія".

Література. Дмитро Корчинський є автором поетичної збірки "Філософія смути" (1998, 2003, 2013), книжки політичної публіцистики "Війна в натовпі" та прозово-поетичного кобзаря 2004 року "Революція від кутюр". Він є автором романів "Сяючий шлях" (2016), "Естетика жебрацтва" (2018), "Прочани вночі" (2019) та "Протоколи загублених снів" (2020), а також п'єс "Посттравматична рапсодія" (2016), "Віденська кава" (2018), та "В. О. П." (2019).

Сім'я. Одружений. Дружина – Оксана Анатоліївна (1970) – екснародний депутат ВРУ VIII скликання від Радикальної партії Ляшко, є син – Данило (1990).

04.01.2024 р.