Жулинський Микола

Микола Григорович Жулинський – народний депутат України II та IV скликань, віцепрем'єр-міністр України (1992-1994; 1999-2001), літературознавець. Директор Інституту літератури ім. Шевченка НАН України. Доктор філологічних наук, професор, академік НАН України.

Місце народження. Освіта. Народився у селі Новосілки Демидівського району Рівненської області. 1968 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка.

Доктор філологічних наук (1982), професор (1990), академік НАН України.

Кар'єра. 1960-1962 рр. - вчитель Озерської восьмирічної школи.

1962-1963 рр. - робітник промкомбінату Волинського облжитлопоставторгу.

1963-1965 рр. – слюсар Луцького електроапаратного заводу.

1965-1968 рр. - трубозгинач Ленінградського суднобудівного заводу.

1968-1971 рр. – аспірант Інституту літератури АН УРСР.

1971-1973 рр. – молодший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР.

1973-1978 рр. – вчений секретар Інституту літератури АН УРСР.

1978-1991 рр. – заступник директора, заввідділу Інституту літератури АН УРСР.

1991-1992 рр. – директор Інституту літератури АН УРСР.

З лютого до жовтня 1992 року – державний радник України з питань гуманітарної політики.

З жовтня 1992 по серпень 1994 року. - віцепрем'єр-міністр України в урядах Леоніда Кучми, Юхима Звягільського та Віталія Масола.

1994-1998 рр. - народний депутат України II скликання.

1998-1999 рр. - директор Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України.

З грудня 1999 по травень 2001 року. - віцепрем'єр-міністр України в уряді Віктора Ющенка.

2001-2002 рр. – директор Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України.

2002-2006 рр. – народний депутат України IV скликання. Спершу був членом фракції Наша Україна, 2006-го перейшов до фракції Партії промисловців та підприємців України Анатолія Кінаха.

З січня 2006 року – голова Національної ради з питань культури та духовності за президента України.

З червня 2006-го – директор Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України.

З грудня 2006 року до листопада 2008 року - позаштатний радник президента України Віктора Ющенка.

У листопаді 2008 року указом президента Ющенка був призначений головою Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка, у липні 2010 року указом президента Віктора Януковича – звільнений від виконання обов’язків голови комітету.

Творча та наукова діяльність. Жулинський - автор низки книг: "Пафос життєствердження" (1974), "Людина як міра часу" (1979), "Человек в литературе" (1983), "Наближення" (1986), "Із забуття - в безсмертя" (1991), "Вірю в силу духа" (1999), "Подих третього тисячоліття" (2000), "Заявити про себе культурою" (2001), "Слово і доля" (2002), "Духовна спрага по втраченій батьківщині" (2002), "Олег і Олена Теліга" (2001) и др. Автор понад 500 статей, оглядів, рецензій. Член Спілки письменників України з 1977 року.

Регалії. Нагороджений орденом "За заслуги" III та І ступенів. Лауреат державної премії ім.Т.Шевченка за книгу "Із забуття - у безсмертя" (1992). Лауреат республіканської премії ім. Білецького в галузі літературно-мистецької критики. Лауреат премії Фонду Омеляна та Тетяни Антоновичів.

Сім'я. Дружина – Галина Степанівна (1947 р.), голова правління кредитної спілки "Турбота" до 2014 року. Звільнено рішенням Зборів кредитної спілки через звинувачення у розкраданні понад 25 мільйонів гривень. Свою провину визнала. 16 вересня 2013 року засуджено до 5 років позбавлення волі Шевченківським районним судом міста Києва (вирок залишено без змін 27 січня 2015 року).

Дочка – Олеся (1974 р.н.), юрист.

17.06.2024 р.