Рудьковський Микола

Микола Миколайович Рудьковський – міністр транспорту та зв'язку України (2006–2007), народний депутат України кількох скликань, колишній член Партії регіонів.

Місце народження. Освіта. Народився у селі Старий Биків Бобровицького району на Чернігівщині. Як зазначено в автобіографії, закінчив із золотою медаллю школу та з червоним дипломом – Чернігівський державний педінститут ім.Т.Г.Шевченка (факультет історії). У 1990-му закінчив школу бізнесу при Московському державному інституті міжнародних відносин. Через рік склав іспит з мови та став студентом Віденського економічного університету на факультеті торгівельна наука.

Володіє трьома іноземними мовами – англійською, німецькою, іспанською.

Кар'єра. Декілька років працював в австрійських компаніях менеджером і, отримавши відповідний досвід, заснував у Відні власну компанію.

З 1994 року Рудьковський – головний консультант Адміністрації президента України.

З 1996-го - директор Держінвесту України (йдеться про АТ Держінвест України, за ініціативою Рахункової палати ліквідований у 2000 році у зв'язку з виявленими численними порушеннями). 

З січня 1998-го – заступник голови правління АТ Укргазпром. Після реформування цієї компанії в НАК Нафтогаз України став заступником гендиректора ДК Торговий дім НАК Нафтогаз України.

У 2001-му член Соціалістичної партії України Рудьковський очолив Чернігівський обком СПУ. Був помічником депутата-соціалістки Валентини Семенюк.

Двічі сам ставав народним депутатом за виборчими списками Соцпартії – у 2002 та 2006 роках. Знову ж у 2006-му паралельно балотувався на посаду мера Чернігова і переміг. Проте вже через місяць після голосування відмовився від посади міського голови на користь депутатського мандату.

У серпні 2006-го за поданням прем'єра Віктора Януковича Верховною Радою призначений міністром транспорту та зв'язку України. Змінив на цій посаді Віктора Бондаря. 

У грудні 2007 року, після поразки Соцпартії на позачергових парламентських виборах та створення коаліції між БЮТ та НУНС, Рудьковський передав портфель міністра колишньому однопартійцю Йосипу Вінському.

З грудня 2012 по 2014 рік – народний депутат України VII скликання, до парламенту пройшов самовисуванцем по одномандатному округу №210 у Чернігівській області. Член комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Член фракції Партії регіонів. Член Партії нового покоління України.

Після подій у ніч із 29 на 30 листопада 2013 року заявив про вихід із фракції Партії регіонів.

16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

Статки. Статки на 2014 р., за версією журналу Forbes - $195 млн.

Скандали. Неодноразово ставав героєм гучних скандалів та публікацій. Один з епізодів був пов'язаний з підозрою голови Мінтрансу у неодноразовому спотворенні біографічних даних та використанні фальсифікованих документів про вищу освіту. Інший - із запрошенням до Києва опальних представників туркменської опозиції, тоді як в України після смерті Туркменбаші Сапармурата Ніязова з'явився шанс вивести стосунки з новим керівництвом багатої на природний газ середньоазіатської республіки на якісно новий рівень.

Ще кілька шквалів звинувачень на очільника Мінтрансу обрушилося у зв'язку з катастрофою пасажирського поїзда "Столичний експрес" і залізничною катастрофою на Львівщині, яка ледь не перетворилася на екологічну через займання сотень тонн жовтого фосфору з цистерн, що перекинулися. Суть звинувачень зводилася до того, що Рудьковський багато уваги приділяє політиці, і мало - ввіреним галузям економіки, зокрема - безпеці на транспорті. Сам міністр на виправдання заявив, що керівництво Мінтрансзв'язку ухвалило втричі більше рішень щодо безпеки, ніж попередні керівники.

У 2007 році навколо Рудьковського розгорівся черговий скандал. СБУ порушила кримінальну справу за фактом привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах (400 тис грн) чиновниками Мінтрансу. Епізод стосувався перельоту за маршрутом Київ-Париж-Київ на приватному чартерному літаку, оплативши рейс коштом міністерства. За деякими даними, цю поїздку чиновник здійснив у супроводі однієї з колишніх "Міс Україна". Сам міністр напередодні доставлення йому повістки на допит у телеефірі заявив, що літав до Парижа на зустріч із віцепрезидентом Єврокомісії з питань транспорту та офіційно узгодив свій візит із главою Кабміну. 

У 2008 році Миколі Рудьковському висунули офіційне обвинувачення в розкраданні бюджетних коштів. А слідом за цим із МВС надійшли повідомлення про нові епізоди за участю Рудьковського - про сумнівний вояж до Японії та передачу комерційним структурам державних об'єктів транспортної галузі. 9 лютого 2008 року Рудьковського взяли під варту і пізніше відправили в СІЗО: за ухилення від спілкування зі слідчими. 18 лютого 2008 року за скаргою адвоката Апеляційний суд Києва змінив запобіжний захід, визначений Печерським райсудом, на підписку про невиїзд. 26 травня 2010 року суддя Печерського суду Києва Олег Білоцерківець закрив справу, на засіданні держава оголосила про відмову від обвинувачень і відбулася заміна прокурора.

Кримінальна справа у Росії. 28 вересня 2018 року Миколу Рудьковського затримала поліція в Москві: його було оголошено у розшук у справі про "напад на посольство Росії в Києві". Проти нього відкрито кримінальну справу за статтею 360 КК РФ (напад на осіб або установи, які користуються міжнародним захистом). 14 червня 2014 року Рудьковський прийшов до посольства РФ у Києві, де проходила акція протесту, викликана катастрофою в Луганську літака ІЛ-76 і загибелі 49 українських військових, які перебували в ньому.

1 листопада 2019 року справу було передано до московського суду. 9 грудня 2019 року московський міський суд засудив Миколу Рудьковського до двох років колонії загального режиму за участь у нападі на посольство РФ у Києві у 2014 році. У квітні 2020 року вийшов на свободу з російської в'язниці.

Сім'я. Є дві доньки (2000 р.н. та 2005 р.н.).

11.12.2024 р.