Віктюк Роман

Роман Григорович Віктюк – український та російський театральний актор та режисер, народний артист України (2006), народний артист Росії (2009).

Місце народження. Освіта. Народився у Львові у сім'ї вчителів. Бувши школярем, пробував ставити невеликі спектаклі, в яких були залучені однокласники та друзі.

У 1956 році закінчив Державний інститут театрального мистецтва (ГІТІС) у Москві (майстерня М.Орлової та В.Орлова). Серед учителів були Юрій Завадський, Анатолій Ефрос.

Кар'єра. Працював режисером у Львівському та Київському ТЮГах, Російському драматичному театрі Литовської РСР, викладав у студії при Київському театрі ім. І.Франка, у Державному училищі циркового та естрадного мистецтва.

Ставив вистави у Москві, Санкт-Петербурзі, Калініні (Твері), Києві, Нижньому Новгороді, Ризі, Вільнюсі та інших містах. Здійснив низку постановок у театрах Швеції, Фінляндії, США, Італії, Греції, Ізраїлю, Югославії. Загалом поставив понад 200 вистав.

1991 року створив у Москві приватний Театр Романа Віктюка, який у 1996-му отримав статус державного.

Про театр і творчість. Принцип формування трупи - змішаний. Основу складають молоді актори, які на початку свого творчого шляху зустрілися з режисером і сформувалися під впливом його творчого методу. Для участі в окремих виставах запрошуються провідні майстри вітчизняного театру, серед яких чимало «зірок» першої величини.

З творчістю Романа Віктюка пов'язано багато суперечок і серед фахівців-театрознавців, і серед глядачів. Очевидний зв'язок із традиціями Олександра Таїрова не заважає режисерові використовувати різні типи театральної мови та гостро реагувати на навколишню дійсність. Людина у творчості Романа Віктюка - натура складна, суперечлива, не зведена до якихось жорстких рамок і шаблонів, яка болісно прагне гармонії.

Так само не просто привести до єдиного знаменника творчість самого Романа Віктюка. "Царське полювання" 1977 року, "Служниці" 1988-го, "Рогатка" 1993-го і "Майстер і Маргарита" 2003-го - вистави дуже різні і за формою, і за укладеним у них художнім посланням. Відвертий прийом "театру в театрі" змінюється сповідальною щирістю, пересичене милування "красою картинки" - жорсткими ляпасами громадській думці та святенницькій моралі. Але в центрі будь-якої вистави Романа Віктюка - людина і її душа.

Вистави. В активі режисера - понад 200 робіт. Серед постановок: "Едіт Піаф", "Майстер і Маргарита", "Наш Декамерон - XXI" (2001), "Марія Стюарт", "Мою дружину звати Моріс", "Давай займемося сексом"(2002), "Іоланта", "Кармен" (2003), "Не всюдишній сад", "Шукачі перлів" (2004), "Коза або Сільвія, хто ж вона?","Останнє кохання Дон Жуана", "Сергій та Айседора" (2005), "Незбагненна жінка, що живе в нас", "Служниці", "Маленькі подружні злочини" (2006), "Кіт у чоботях", "Запах легкої засмаги" (2007), "Вісім люблячих жінок" (2008), "Ромео і Джульєтта" (2009), "До побачення, хлопчики!", "Король-Арлекін" (2010), "Підступність і любов" (2011), "Маскарад маркіза де Сада" (2012), "Незрівнянна!", "Життя і смерть товариша К.", "На початку і в кінці часів" (2014), "Федра. Містерія духу" (2015).

Регалії. Народний артист України (2006), заслужений діяч мистецтв Росії (2003), народний артист Росії (2009). Професор Російської академії театрального мистецтва ГІТІС.

Єдиний із режисерів іноземного походження нагороджений міжнародною премією Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії (1997). Володар театральної премії "Maratea" Центру європейської драматургії (1991). Нагороджений премією "Київська Пектораль" та премією Спілки театральних діячів України "Тріумф". У США включено до категорії "50 людей світу, які вплинули на другу половину XX століття".

Скандали. Взимку 2007 року керівництво Театру Віктюка зіткнулося з погрозами та спробами відібрати нову будівлю театру, розташовану в центрі Москви. Принаймні саме так режисер у січні 2007-го пояснив причину нападу та завдання травм директорові театру Ігорю Краснопільському.

А у серпні того ж року напад було скоєно на самого Романа Віктюка. Внаслідок атаки невідомого у режисера виявилася розбита голова, він знепритомнів (до речі, особисті речі потерпілого викрадені не були), після чого потрапив на лікарняне ліжко.

Нападника та замовника злочину (якщо такий був) правоохоронці не знайшли. З того часу, як повідомляють ЗМІ, режисер по Москві переміщається у супроводі охоронця.

Погляди. У 2012 році режисер підписав відкритий лист із закликом до звільнення учасниць гурту "Pussy Riot" і навіть висловив готовність поручитися за дівчат.

Коментуючи у 2014 році ситуацію на Донбасі, Віктюк закликав місцевих жителів вимкнути телевізори, щоб у тиші розібратися у тому, що відбувається, а також рекомендував тим, хто не вважає себе громадянином України, дати спокій країні.

Смерть. 27 жовтня 2020 року стало відомо, що Віктюка госпіталізовано з коронавірусом. 17 листопада Роман Віктюк помер на 85-му році життя у Москві.

17.11.2020 р.