Семиноженко Володимир

Володимир Петрович Семиноженко – науковець у галузі фізики, матеріалознавства та надпровідних матеріалів, доктор фізико-математичних наук (1984), професор (1988), академік НАН України (1992). Генеральний директор ДНУ "НТК "Інститут монокристалів" НАН України, голова Північно-східного наукового центру НАН України. Голова Державного агентства з науки, інновацій та інформатизації України (2011-2014), народний депутат України II та III скликань, міністр України у справах науки та технологій (1996-1998), віцепрем'єр-міністр України (1999, 2001-2002, 2010).

Місце народження. Освіта. Народився у Києві у сім'ї військовослужбовця. Школу закінчив у Харкові. 1972 року закінчив фізико-технічний факультет Харківського держуніверситету.

Кар'єра. З 1985 року працював гендиректором Всесоюзного науково-виробничого об'єднання Монокристаллреактив, яке 1991-го увійшло до складу Академії наук України, а 1995-го, за ініціативи Семиноженка, перетворено на перший в Україні академічний науково-технологічний концерн.

З 1996 року – науковий керівник та голова ради директорів цього концерну.

1996-1998 рр. - голова Міністерства науки та технологій України.

З 1997 року – керівник Харківської філії Національного інституту стратегічних досліджень.

1999, 2001-2002 рр. – віцепрем'єр-міністр України.

З 2000 року – президент технопарку Інститут монокристалів, створеного за указом президента України Леоніда Кучми.

З 2002-го – керівник науково-технологічного комплексу Інститут монокристалів НАН України, до складу якого увійшли Інститут монокристалів, Інститут сцинтиляційних матеріалів, ДП Завод хімічних реактивів, НТЦ Імунобіотехнології, НДІ мікроприладів, Науково-дослідний технологічний інститут.

У 1994, 1998 та 2002 рр. обирався народним депутатом України.

2001-2003 рр. - голова Партії регіонів. Після нього партію очолив Віктор Янукович.

2003-2005 рр. – радник президента України Кучми.

З 2006-го – голова ради директорів міжгалузевої науково-технологічної корпорації Нові технології та матеріали.

З 2008 року – голова наглядової ради американо-української компанії Інтего.

11 березня 2010 року призначений віцепрем'єр-міністром України в уряді Миколи Азарова. Відповідальний за гуманітарний блок питань. 2 липня того ж року звільнений. Мотивацією для звільнення, як випливає з пояснювальної записки до постанови, стала та обставина, що Семиноженка було призначено на посаду віцепрем'єр-міністра з порушенням регламенту Верховної Ради.

З червня до грудня 2010-го – голова Державного комітету інформатизації.

21 грудня 2010 р. указом президента Віктора Януковича призначений головою Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України.

11 червня 2014 року подав у відставку з посади голови Держінформнауки.

Громадська діяльність. Голова фондів "Україна – дітям", "Нові імена України". Голова ради загальнонаціональної програми "Людина року". Голова Української федерації вчених. Член комітету з питань конкурсного відбору проєктів із розробки високих наукомістких технологій при Кабінеті міністрів України. Президент Всеукраїнської громадської організації "Українська асоціація спеціалістів інформаційних технологій". Глава громадянського руху Нова Україна.

Регалії та нагороди. Доктор фізико-математичних наук (1984). Професор, член-кореспондент АН УСРР (1988), академік Національної академії наук України (1992). Почесний дійсний член (академік) Академії мистецтв України. Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1992, 2000), Міжнародної премії у галузі ядерної фізики (1999). Нагороджений орденом "За заслуги" І-III ступенів.

Сім'я. Одружений. Три сини.

10.05.2024 р.