Курбан байрам

Ід аль-Адха або Курбан-байрам (свято жертвопринесення) - ісламське свято закінчення хаджу, що відзначається за 70 днів після свята Ураза-байрам, у 10-й день місяця Зуль-Хіджа, в пам'ять жертвоприношення Ібрагіма, якого в ісламі шанують як пророка.

Історія свята. Одне з найбільших свят мусульман, ісламське свято закінчення хаджу (традиційного щорічного паломництва до Мекки). Це благословенний час радісного утвердження у вірі, звільнення душі від неправедних намірів, щасливий час набуття щирості. Аллаг Всевишній наділив цей святковий день високим служінням: Курбан-байрам відзначений обрядом заклання жертовної тварини.

Традиція жертвопринесення заради Творця сягає своїм корінням у далеке минуле: багато поколінь вірян у поклонінні Всевишньому виконували цю священну заповідь. А початок багатовікової традиції був покладений благословенним Ібрагімом (у Біблійній традиції - Авраам), великим пророком і посланцем Всевишнього Аллага.

Згідно з Кораном Ангел Джабраїл (Гавриїл) з'явився до пророка Ібрагіма уві сні й передав йому веління від Аллага принести в жертву свого первістка Ісмаїла (Ізмаїла). Ібрагім вирушив у долину Міна до того місця, де нині стоїть Мекка, і розпочав приготування, однак це виявилося випробуванням від Аллага, і коли жертву було майже принесено, Аллаг замінив для Ібрагіма жертву сином на жертву ягням (ягня). Таким чином, свято Курбан-байрам символізує милосердя, величність Бога і те, що віра - найкраща жертва.

Свято відзначають у 10-й день 12-го місяця ісламського місячного календаря (зуль-хідж) на пам'ять жертвопринесення пророка Ібрагіма і через 70 днів після свята Рамазан.

Святкова проповідь і намаз починаються у всіх мечетях приблизно через 40 хвилин після сходу сонця за місцевим часом.

Свято жертвопринесення є кульмінацією хаджу до Мекки. Напередодні прочани сходять на гору Арафат, а в день жертвопринесення здійснюють символічне побиття диявола камінням і обхід навколо мусульманської святині Кааби.

У день свята мусульмани відвідують мечеть, щоб разом з одновірцями осягнути радість величної події. У мечеті віряни здійснюють святкову молитву, роздають садака (милостиню), а потім - відвідують рідних і друзів.

Ніч напередодні свята бажано провести в поклонінні Аллагові. У хадисі сказано, що мольби, прочитані в цей час, приймаються Всевишнім. Тим, кому це важко, треба постаратися присвятити поминанню Аллага хоча б частину ночі.

М'ясо жертовної тварини (барана, верблюда або бика) ділять на три частини: одну роздають бідним, з другої частини готують частування для рідних, сусідів, друзів, а третю мусульманин може залишити собі. Таким чином, принесена жертва не тільки сприяє духовному очищенню жертводавця, а й забезпечує на певний час їжу бідній частині мусульманської громади.