Марков Ігор

Ігор Олегович Марков – народний депутат Верховної Ради України VII скликання, Одеської міської ради ІІІ, ІV та V скликань. Відомий українофобськими та русофільськими поглядами, лідер проросійської партії Родина. Звинувачується українською прокуратурою у спробі посягнути на територіальну цілісність України. Переховується від українських правоохоронців у Росії з 2014 року.

Місце народження. Освіта. Народився в Одесі. Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за спеціальністю "Економіка підприємств" та Одеський державний економічний університет за спеціальністю "банківська справа".

Кар'єра. У 1991 році став головою наглядової ради підприємства Геліос.

У 1998 р. – директор компанії Геліос Ойл, що займається нафтовим бізнесом. У тому ж році став президентом інвестиційної компанії Група Геліос, яка займається просуванням та фінансуванням проєктів, пов'язаних із будівництвом житлової та комерційної нерухомості.

З 2002-го – голова компанії Слов'янський альянс (будівництво та проєктування житла), яка згодом стала інвестиційною холдинговою групою.

Окрім Слов'янського альянсу, заснував телекомпанію АТВ та підприємство Союз.

Політична кар'єра. Марков розпочинав політичну діяльність у складі партії Трудова Україна. Був депутатом Одеської міської ради III, IV та V скликань. На виборах 2006 року був обраний до Одеської міськради за списками Блоку Наталії Вітренко. Потім створив власну депутатську групу Родина та однойменну партію. Входив до постійної комісії Одеської міської ради з планування, бюджету та фінансів.

Співзасновник та керівник громадських організацій Патриоты Отчизны та Русский клуб. Почесним президентом Русского клуба став актор Михайло Пореченков - "перший секретар Спілки кінематографістів Росії та добрий друг Ігоря Маркова".

З грудня 2012 року - народний депутат України VII скликання, пройшов самовисуванцем у виборчому окрузі №133 в Одеській області. Член Комітету Верховної Ради із закордонних справ.

12 вересня 2013 року Вищий адміністративний суд України зобов'язав ЦВК позбавити депутатського мандата Ігоря Маркова. Позов був поданий ексдепутатом Юрієм Кармазіним і заснований на результатах розслідування міліцією кримінальної справи про фальсифікацію результатів виборів в окрузі №133. Після початку судового розгляду Марков за власним бажанням вийшов із фракції Партії регіонів.

З 20 вересня 2013 року картку для голосування Ігоря Маркова заблоковано, і депутатська зарплата не нараховувалась. 22 жовтня в Одесі Маркову було вручено повідомлення про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України – хуліганство. 23 жовтня суд обрав запобіжний захід для колишнього нардепа Маркова у вигляді утримання під вартою до 20 грудня. Йому інкримінується організація та побиття учасників пікету проти встановлення пам'ятника Катерині II в Одесі у 2007 році.

10 лютого суддя Приморського району Одеси Олексій Капля ухвалив рішення залишити позбавленого депутатства Ігоря Маркова під вартою до березня. 25 лютого Приморський районний суд Одеси звільнив його з-під варти.

24 лютого 2014 року голова Верховної Ради Олександр Турчинов скасував це розпорядження свого попередника і повернув лідеру партії Родина Ігорю Маркову статус народного депутата.

Ігор Марков ховається від українського правосуддя у Російській Федерації.

У серпні 2015 року він разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича заснував у Москві "Комітет порятунку України", який виступив з позицій російської пропаганди.

У травні 2023 року СБУ оголосила підозри Маркову за ч. 2 ст. 111 КК (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану), ст. 436 (пропаганда війни), ст. 436-2 (виправдання, визнання правомірним, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників).

Арешт в Італії. 13 серпня 2015 року був заарештований італійською поліцією в Санремо, куди прибув, щоб зустрітися з італійськими політиками, які підтримують російського президента Володимира Путіна. Маркова було заарештовано на запит Генеральної прокуратури України в рамках кримінальної справи побиття демонстрантів в Одесі у 2007 році. За інформацією слідства, у 2007 році в Одесі Марков очолив групу озброєних металевими предметами людей, які напали на учасників проурядової маніфестації. Багато маніфестантів тоді було поранено. Марков пред'явив "дипломатичний паспорт", виданий йому нещодавно створеним у Росії "Комітетом порятунку України". Цей "дипломатичний паспорт" італійськими держорганами визнано недійсним і Марков залишався під арештом. На нього чекала екстрадиція до України, але українські інстанції у 40-денний термін не подали до Генуї правильно оформлений запит української прокуратури. 21 серпня того ж року арешт було замінено на домашній арешт. На початку лютого 2016 року італійський суд остаточно відмовив Генеральній прокуратурі України в екстрадиції Маркова. Після цього він повернувся до Москви.

Погляди та оцінки. Марков виступає проти дискримінації російської мови в Україні за федералізацію України. За результатами моніторингу Управління молодіжної політики Одеської міськради партію Родина було визнано такою, діяльність якої сприяє проявам расизму, фашизму та ультранаціоналізму.

Марков є фігурантом кількох резонансних справ. Зокрема, 2 вересня 2007 року в Одесі під час пікету проти встановлення пам'ятника Катерині II, за даними МВС, він влаштував бійку, внаслідок чого кільком учасникам пікету було завдано тілесних ушкоджень. На Маркова було порушено кримінальну справу за ознаками злочину "злісне хуліганство", що передбачає позбавлення волі строком до чотирьох років.

Крім того, Служба безпеки України відпрацьовує версію про причетність керівника партії, яка потрапила під заборону, до фінансування об'єднання Антифа та вбивства активіста організації Січ, що сталося в Одесі в ніч на 18 квітня 2009-го.

2 вересня 2009 року Міністерство юстиції з ініціативи СБУ анулювало свідоцтво про реєстрацію Родина.

За повідомленнями ЗМІ, у кримінальному середовищі півдня країни Марков відомий як "авторитет" на прізвисько Марадона. На це він відповідає, що свого часу грав за футбольну збірну Одеської області №10. Такий самий номер був у знаменитого футболіста Дієго Марадони, звідси й прізвисько.

Співзасновник та керівник громадських організацій "Патриоты Отчизны" і "Русский клуб". Автор ідеї та ініціатор цивільних акцій "Я говорю по-русски" і "Одесская Георгиевская ленточка".

Сім'я. Двічі одружений. Має повнолітнього сина від першого шлюбу та трьох дітей від другого шлюбу.

03.01.2024 р.