Ахмадінежад Махмуд

Махмуд Ахмадінежад – 6-й президент Ісламської республіки Іран (2005–2013).

До обрання президентом країни Ахмадінежад був губернатором двох провінцій, а згодом мером столиці – Тегерана.

Місце народження. Освіта. Народився в селі Арадан, провінція Семнан, у родині бідного коваля - талиша за походженням. На початку життя майбутній президент Ірану носив прізвище Саборджан - воно натякало на те, що його предки були переважно фарбувальниками килимів. Пізніше прізвище змінили на більш милозвучне - Ахмадінежад: арабською "ахмад" означає доброчесний, а в перській використовується як коротке ім'я головного ісламського пророка Мухаммеда, "нежад" на фарсі означає "походження".

У 1976 Махмуд Ахмадінежад вступив до одного з найпрестижніших іранських вищих навчальних закладів - Тегеранського університету науки і технологій і закінчив його з кваліфікацією транспортного інженера. У 1986-му вступив до аспірантури, у 1997-му захистив докторську дисертацію.

Кар'єра. У студентські роки Махмуд Ахмадінежад брав активну участь у молодіжному антишахському русі. Разом з однокурсниками він випускав студентський журнал релігійного характеру. Після повалення шаха третьокурсник Махмуд Ахмадінежад приєднався до ультраконсервативної ісламістської "Організації за зміцнення єдності університетів та духовних училищ".

За деякими даними, Махмуд Ахмадінежад брав участь у захопленні заручників - службовців посольства США в 1979 р., чого, однак, не підтвердили більшість колишніх бранців та учасників операції. За іншою інформацією, Махмуд Ахмадінежад спочатку пропонував захопити посольство СРСР, що не було підтримано його товаришами.

У 1980-му Махмуд Ахмадінежад вирушив добровольцем на Ірано-іракську війну у складі спецпідрозділу Стражів Ісламської революції ("Басідж"). Офіційна версія замовчує рід його діяльності в ті роки, неофіційна стверджує, що він брав участь у спецопераціях біля іракського міста Кіркук, населеного переважно курдами. Опозиція запевняє, що на совісті Махмуда Ахмадінежада тортури і страти багатьох іранських дисидентів, які там проживали. Ліквідацією противників іранського режиму за кордоном він, за непідтвердженими даними, займався і після закінчення війни з Іраком. Втім, жодних доказів цього не було знайдено.

Після звільнення з армії Махмуд Ахмадінежад розпочав політичну кар'єру. Наприкінці 80-х він очолював адміністрацію міст і шахростанів Хой і Маку в провінції Західний Азербайджан. Пізніше обіймав посаду радника губернатора провінції Курдистан.

З 1993 по 1997 рр. був губернатором Ардебіля, за сумісництвом був радником міністра культури та освіти Ірану. Вийшов у відставку після перемоги на президентських виборах Мохаммада Хатамі та повернувся до викладацької діяльності в альма-матер.

У 2003 р. муніципальна рада Тегерана обрала його мером столиці.

У 2005 р. Махмуд Ахмадінежад виграв президентські вибори.

12 червня 2009 року Махмуд Ахмадінежад вдруге переміг на президентських виборах в Ірані. Наступного дня у Тегерані розпочалися акції протесту. Прихильники лідера опозиції Світ Хоссейна Мусаві, що програв, звинуватили владу в підтасовуванні результатів голосування і зажадали їх скасування. В результаті масових заворушень, що спалахнули, для придушення яких поліцейські використовували кийки, водомети і сльозогінний газ, у Тегерані загинули за різними даними від 7 до 150 людей, сотні поранені і заарештовані. Частковий перерахунок голосів, проведений наглядовою радою Ірану, не вплинув на остаточні результати президентських виборів.

На парламентських виборах навесні 2012 року близько трьох чвертей із 290 місць у парламенті отримали союзники аятоли Хаменеї, що означало поразку прихильників Ахмадінежада.

У президентських виборах 2013 року Махмуд Ахмадінежад брати участь не міг, оскільки вже був президентом країни два терміни. 15 червня 2013 року Хасан Рухані був обраний наступником Ахмадінежада і вступив на посаду 3 серпня 2013 року.

У квітні 2017 року кандидатура Махмуда Ахмадінежада, який подав документи для участі у президентських виборах, не була допущена Наглядовою радою Ірану

Погляди та оцінки. Перемога Махмуда Ахмадінежада, на думку багатьох спостерігачів, означала зупинку процесів суспільної та економічної лібералізації в країні і згортання на шлях безумовного і буквального дотримання Корану і шаріату. Так, за мера Махмуда Ахмадінежада в Тегерані запровадили роздільні ліфти для чоловіків і жінок, посилено дрес-код для держслужбовців, закрито мережі західних фастфудів і заборонено зовнішню рекламу із зображенням західних зірок.

З ініціативи Махмуда Ахмадінежада жінки були значно обмежені у своїх правах: спершу він зобов'язав їх дотримуватися суворого ісламського дрес-коду, а потім у рамках освітньої реформи обмежив чисельність дівчат на низці факультетів до 50%, мотивувавши цей крок нестачею гуртожитків для студентів жіночої статі. На розгляд іранського парламенту було надіслано новий законопроєкт про захист сім'ї, у якому скасовували обов'язок чоловіка отримувати згоду дружини, коли він мав намір взяти наступну дружину.

Крім того, уряд Махмуда Ахмадінежада змусив багатьох професорів достроково піти на пенсію. За трактуванням влади, це було зроблено для того, щоб дати дорогу молодим. На думку опозиції, яка охрестила цей захід "другою культурною революцією", так президент позбувався опонентів, які мислять ліберально.

Перше, що Махмуд Ахмадінежад зробив у зовнішній політиці, вступивши на посаду, - відкинув пропозиції Великої Британії, Франції та Німеччини щодо врегулювання проблем, пов'язаних з іранською ядерною програмою. Того ж року Іран відновив конверсію урану. Рада Безпеки ООН схвалила п'ять резолюцій і ввела санкції проти Ірану. Західні країни звинувачують Іран у розробці ядерної зброї під прикриттям програми мирного атома. Тегеран усі звинувачення відкидає, заявляючи, що його ядерна програма спрямована виключно на задоволення потреб країни в електроенергії.

Ставши президентом, Махмуд Ахмадінежад налагодив співпрацю з країнами Латинської Америки, лідерів яких об'єднує протистояння США - Венесуелою, Нікарагуа та Еквадором. В обмін на іранські інвестиції президент Венесуели Уго Чавес підтвердив Махмуду Ахмадінежаду готовність захищати право Ірану на розвиток мирних ядерних технологій. На думку експертів, своєю зовнішньополітичною діяльністю іранський президент намагався убезпечити країну від нападу США. Крім того, 2 березня 2008 року президент Ірану здійснив історичний візит до Багдада, ставши, таким чином, першим іранським лідером, який побував в Іраку за всю історію і вперше після закінчення Ірано-іракської війни. Візит завершився підписанням низки угод з економічного співробітництва.

Прийшовши до влади, Махмуд Ахмадінежад посилив антиізраїльську політику Ірану. У своїх публічних виступах та інтерв'ю він неодноразово заявляв, що Ізраїль потрібно "стерти з лиця землі", а відведена ООН Ізраїлю територія повинна безроздільно належати Палестинській державі. У зв'язку з цим Махмуд Ахмадінежад регулярно провокує міжнародні скандали. Так, у вересні 2008 р. його промову на 63-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було розцінено як антиізраїльську та антисемітську. У березні 2009 р. на женевській конференції ООН по боротьбі з расизмом прямо під час виступу Махмуда Ахмадінежада, в якому він звинуватив Ізраїль у расизмі, делегати від західних країн залишили зал, а деякі держави взагалі бойкотували конференцію на знак протесту проти участі в ньому іранського президента.

Сім'я. Махмуд Ахмадінежад одружений. У нього троє дітей - два сини і дочка.

19.10.2023 р.