Фірташ Дмитро

Дмитро Васильович Фірташ – український бізнесмен, інвестор, мільярдер. Голова Ради директорів Group DF. З 18 червня 2021 року знаходиться під санкціями, запровадженими РНБО України.

Місце народження. Освіта. Народився Дмитро Фірташ у селі Синьків Заліщицького району на Тернопільщині. Його мати працювала бухгалтером на цукровому заводі, а батько - водієм. У вільний від роботи час сім'я займалася вирощуванням і продажем помідорів. У 1984 році майбутній мільярдер закінчив Донецький залізничний технікум. Пізніше закінчив Національну академію внутрішніх справ України.

Кар'єра. У 1984-1986 рр. служив в армії. Після повернення влаштувався пожежником у Чернівцях, але невдовзі перекваліфікувався на підприємця. Як розповів бізнесмен російським "Відомостям", у першій великій угоді - обміні 4000 тонн українського сухого молока на партію узбецької бавовни та продажу її в Гонконгу - його частка склала "чистими" $50 тис.

У 1990-му Дмитро Фірташ переїхав до Москви, там зайнявся постачанням продовольства. У 1993-му вийшов на туркменський ринок, проте туркменська сторона не мала вільних грошей, і вона запропонувала газ. У Туркменістані познайомився із земляком-бізнесменом Ігорем Бакаєм, який мав квоту на постачання газу в Україну і якому потрібно було блакитне паливо. Так вишикувалася схема "газ в обмін на продовольство". Потім, за словами Дмитра Фірташа, Ігор Бакай пішов зі сцени і згодом він продовжив аналогічну співпрацю з великим російським газотрейдером "Ітера". Після ослаблення позицій "Ітери" (в результаті зміни керівництва Газпрому) зміг зайняти її місце у відносинах з російським газовим монополістом із транспортування середньоазіатського газу (за допомогою створеної у 2002 році компанії EuralTransGas). Як каже, це стало можливим завдяки гарному знанню українського ринку та напрацьованим зв'язкам в Ашхабаді. Через скандал, що розгорівся навколо Eural TG (через підозри у зв'язках з відомим міжнародним кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем) компанію влітку 2004-го довелося закрити. На зміну прийшло новостворене РосУкрЕнерго, до появи якої, як стверджують деякі політики та експерти, приклав руку тодішній глава Нафтогазу України, ексміністр палива та енергетики України Юрій Бойко. Українські політики та експерти наполягали, що РосУкрЕнерго слід би прибрати з українського ринку за непрозорість і корупційність схем, що застосовуються.

Після повернення на посаду прем'єра у 2007 році, Юлія Тимошенко прагнула прибрати РосУкрЕнерго з газового ринку України. На початку 2009-го компанія РУЕ виявилася виключеною зі схем постачання в Україну. Російський газовий монополіст перейшов на прямі відносини з НАК Нафтогаз України.

Свого часу, окрім журналістів та політиків, пильну увагу до персони Дмитра Фірташа виявили і правоохоронці (зокрема, північноамериканські). Приводом для цього стала інформація про нібито існуючий зв'язок між ним і бізнесменом, який вже згадувався, з неоднозначною репутацією Семеном Могилевичем, розшукуваним ФБР і на початку 2008 року заарештованим у Москві. В одному з інтерв'ю український мільярдер сказав, що Севу він бачив лише кілька разів у житті, ніколи не дружив з ним і не мав ділових зв'язків, у чому ніби зміг переконати Мін'юст США. За словами Дмитра Фірташа, непорозуміння сталося через те, що свого часу він купив дві іноземні компанії, в яких були засновниками дружини самого Могилевича та його партнера Ігоря Фішермана, який також розшукує ФБР.

Поряд із торгівлею газом Дмитро Фірташ почав інвестувати в хімічну промисловість, придбавши підприємства "Таджик Азот" та "Нітроферт", що виробляють мінеральні добрива.

У 2003 році в Угорщині Дмитро Фірташ заснував компанію EMFESZ для розвитку газового та енергетичного бізнесу. За два роки ця компанія отримала ліцензію на продаж природного газу в Польщі. Також він придбав австрійську компанію Zangas Hoch- und Tiefbau GmbH, що спеціалізується на будівництві газопроводів та інфраструктури.

У 2010 році Фірташ розпочав процес об'єднання українських азотних підприємств. У вересні 2010 року він придбав хімічне підприємство ПАТ "Концерн Стирол" у Горлівці, Донецькій області, основний виробник аміаку, карбаміду, аміачної селітри та нітрит-нітратових солей у регіоні. До березня 2011 року до хімічних активів додалися Сєвєродонецьке об'єднання Азот та черкаський Азот.

У липні 2011 року Дмитро Фірташ став мажоритарним акціонером великого українського роздрібного банку Надра.

У лютому 2012 року президент України Віктор Янукович призначив Фірташа на посаду голови Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕС). Метою роботи цього органу було вироблення та внесення президенту України пропозицій з питань формування та реалізації соціально-економічної політики. Крім того, НТСЕС сприяв узгодженню позицій сторін соціального діалогу у питаннях подальшого розвитку соціально-економічних та трудових відносин.

З осені 2012 року Фірташ збільшує свою присутність на українському роздрібному ринку газу – бізнесмен скуповував державні пакети акцій облгазів у непрозорих тендерах. Продані Фірташу облгази отримали державні газорозподільні мережі на праві господарського відання (безкоштовна оренда).

Фірташ активно цікавиться титановою галуззю України та контролює ланцюжок від видобутку сировини до випуску продукції, хоча формально багато підприємств із цього ланцюжка є державними. Наприклад, в оренді у структур Фірташа знаходяться Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК.

У лютому 2013 року компанія GDF Media Limited, яка входить до групи компаній Дмитра Фірташа Group DF, придбала компанію UA Inter Media Group Limited (що об'єднує телеканали Інтер, Інтер+, К1, К2, Мега, НТН, Піксель, Enter-фільм та Zoom).

Статки, активи. Влітку 2006 року журнал Кореспондент у рейтингу "30 найбагатших українців" поставив Дмитра Фірташа на восьме місце. Експерти компанії Dragon Capital оцінили його статки в $1,4 млрд. У лютому 2008-го журнал Фокус у рейтингу найбагатших українців присудив йому 11-у позицію, нарахувавши активів на $1,71 млрд. У 2010 р. Кореспондент поставив Дмитра Фірташа на 33-е місце зі статком у $354 млн. У 2012 р. журнал Forbes присудив йому 14-ту позицію в рейтингу найбагатших українців, з активами на $673 млн. Займає 4-е місце в рейтингу найбагатших людей України (2013) зі статком $3,327 млрд. За рейтингом найбагатших бізнесменів України журналу Фокус за 2014 рік Фірташ посів п'яте місце зі статками $2,7 млрд.

Значну частину своїх доходів Дмитро Фірташ отримував від транзиту російського та середньоазіатського газу в Україну та країни Центральної Європи за допомогою РосУкрЕнерго, в якому українському бізнесмену належало 45%.

Він також має активи в хімічній галузі та енергетичній інфраструктурі. Крім України, бізнесмен володіє компаніями в Австрії, Угорщині, Німеччині, Італії, Кіпрі, Таджикистані, Швейцарії, Естонії.

У 2007 році Дмитро Фірташ повідомив про створення міжнародної холдингової компанії Group DF (GDF, Група Дмитра Фірташа), в якій консолідовані належні йому активи. Доходи Group DF за даними на 31 грудня 2006 року досягли близько $4,6 млрд. Group DF об'єднує активи у сфері хімічної промисловості, енергетики та нерухомості. 

Серед компаній, що контролюються Group DF, ключову роль відіграють:

- Centragas, яка, своєю чергою, володіє 50% акцій швейцарської газорозподільної та газоторгівельної компанії РосУкрЕнерго;
- EMFESZ, угорська газоторговельна компанія та постачальник енергетичних послуг;
- австрійська компанія Zangas, що спеціалізується на будівництві газової інфраструктури;
- OSTCHEM Holding, об'єднує групу хімічних підприємств у Східній та Центральній Європі з виробництва мінеральних добрив, органічних кислот, діоксиду титану та кальцинованої соди.

Крім того, Дмитро Фірташ володіє черкаським заводом Азот (нині виробляє в Україні найбільші обсяги аміачної селітри та аміаку. Підприємство також випускає карбамід, карбамідно-аміачну суміш, а також аміачну воду та сульфат амонію).

Кримінальна справа. 12 березня 2014 року Дмитра Фірташа затримали австрійських правоохоронців у Відні на запит ФБР. Затримання Фірташа було проведено силами управління боротьби з організованою злочинністю та підрозділами COBRA. Федеральна поліція Австрії повідомила, що Фірташ знаходиться в розшуку з 2006 року і звинувачується у хабарництві та створенні злочинної спільноти.

21 березня 2014 року було відпущено на волю під рекордну для Австрії заставу в 125 млн євро. Фірташа звільнено з-під варти під підписку про невиїзд з Австрії. У нього також було вилучено закордонні паспорти. 30 квітня 2015 року Кримінальний земельний суд Відня відхилив запит США щодо екстрадиції українського бізнесмена Дмитра Фірташа.

21 лютого 2017 року Вищий земельний суд Відня визнав допустимою екстрадицію Дмитра Фірташа до США на запит прокуратури Іспанії. Фірташа взято під варту. 23 лютого Земельний суд Відня відмовився задовольнити запит прокуратури Відня про арешт Фірташа щодо екстрадиційного ордера Іспанії. 24 лютого Земельний суд Відня відхилив вимогу прокуратури Відня затримати Фірташа в рамках справи про екстрадицію до США та звільнив її без додаткової застави.

25 червня 2019 року Верховний суд Австрії дозволив екстрадувати Фірташа на запит США. Остаточне рішення про екстрадицію залишилося за міністром юстиції Австрії. Міністр юстиції Клеменс Яблонер погодив видачу Фірташа 16 липня, проте того ж дня адвокати Фірташа подали нове клопотання, до розгляду якого видача олігарха США неможлива.

Санкції. З 18 червня 2021 року знаходиться під санкціями, запровадженими РНБО України. 24 червня 2021 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про введення санкцій проти Дмитра Фірташа.

Політика. Навесні 2002 року бізнесмен спробував (марно) пройти до парламенту під N12 списку Всеукраїнського політичного об'єднання "Жінки за майбутнє", яке опікується Людмилою Кучмою, дружиною президента України. За даними Центрвиборчкому, Дмитро Фірташ навіть був членом "жінок". Згідно з анкетою, на той момент він проживав у Чернівцях та був директором ТОВ "КМІЛ".

Втім, на цьому досліди із політикою не закінчилися. На думку спостерігачів, на парламентських виборах Дмитро Фірташ брав участь у фінансуванні кампанії Партії регіонів, чим забезпечив включення кількох своїх представників до прохідної частини її списку. 

Громадська діяльність. Дмитро Фірташ – голова Об'єднаного руху роботодавців України, співголова Національної тристоронньої соціально-економічної ради при президентові України, співголова Ради вітчизняних та іноземних інвесторів при Міністерстві освіти та науки, молоді та спорту. Заснував благодійний фонд "DF Foundation".

Сім'я. Був одружений з Мариною Калиновською, у шлюбі з якою керував чернівецькою фірмою "КМІЛ" і починав входження у великий бізнес. У 2008 році відбулося розлучення, яке супроводжувалося скандалом через спроби пані Калиновської розділити величезне багатство чоловіка навпіл. Щоб уникнути втрат, за даними Української правди, мільярдеру навіть довелося, на час судового позову тимчасово передовірити свої активи другові-міністру Юрію Бойку.

Зараз Дмитро Фірташ одружений, у нього є троє дітей: дочки Іванна (1988 р.н.) та Ганна (2005 р.н.), син Дмитро (2007 р.н.).

З березня 2014 року мешкає в Австрії.

27.03.2024 р.