Захаров Євген

Євген Юхимович Захаров – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи. Учасник дисидентського руху 1970–1980-х років, журналіст.

Місце народження. Освіта. Народився у Харкові. У 1975-му з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет Харківського університету (за спеціальністю прикладна математика), у 1982-му - аспірантуру Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту.

Громадська діяльність. У 1970-х розпочав активну участь у правозахисному русі. За словами Захарова, серед його близьких родичів було 14 жертв політичних репресій. Крім того, сім'я завжди була близькою до дисидентських кіл. Словом, перехід від проблем асинхронних двигунів до проблем прав людини виявився аж ніяк невипадковим. До речі, читанням та розповсюдженням забороненого в СРСР самвидаву майбутній правозахисник зайнявся ще в шкільні роки.

У 1989 році Захаров став співголовою харківського правозахисного товариства "Меморіал". У 1990-му був обраний депутатом Харківської міськради і цього ж року призначений заступником голови міської комісії з питань відновлення прав реабілітованих.

У 1991 році, паралельно виконуючи роль головного редактора журналу Права людини в Україні, організував Харківську правозахисну групу (ХПГ). Досить швидко вона перетворилася на одну з найавторитетніших вітчизняних правозахисних організацій. У 1998-му ХПГ було удостоєно премії Євросоюзу та США "За демократію і громадянське суспільство" - за активну роботу з правозахисної просвіти, аналіз ситуації з дотриманням прав людини в Україні та за правову допомогу сотням конкретних людей, чиї права були ущемлені. Обіймає в ХПГ посаду співголови.

З 1989 року Захаров – член Московської Гельсінської групи, з 1995-го – Міжнародного товариства з прав людини (Українська секція), з 2003-го – Української інтернет-спільноти. У 2004 році він став головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини, на даний час – член правління.

З 2000 року відомий правозахисник редагує тижневик Права людини. Починаючи з 1987 року, видав понад 150 власних робіт на правозахисні теми в Україні, Росії, Литві, Німеччині, Франції, США, Данії, Польщі.

У 2014-2015 роках - член Конкурсної комісії, до повноважень якої входило висування кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України, призначено за квотою президента України.

"Омбудсменівські" амбіції. Захаров був і залишається безпартійним. Каже, що його неодноразово "тягнули у владу", але, щоб зберегти незалежність, доводилося відмовлятися. Єдина державна посада, на яку він згоден, - омбудсмен, оскільки за належної спроможності, на думку правозахисника, уповноважений Верховної Ради з прав людини реально здатний "зупинити свавілля влади щодо "маленького українця". Правозахисник вважає за доцільне запровадження в Україні кількох посад омбудсмена (за прикладом деяких західних країн) - зокрема, з прав дітей, з питань доступу до інформації та захисту персональних даних, з прав меншин (етнічних, релігійних тощо). Також, на думку Євгена Захарова, конче необхідно заснувати посади представників омбудсмена в регіонах (тим паче, що це дозволено спеціальним законом) - з-поміж місцевих жителів, які мають досвід правозахисної роботи і солідний моральний авторитет. До речі, про авторитет: у серпні 2006 року на піку післявиборчої політичної кризи Захаров виявився одним із небагатьох громадських діячів, запрошених до обговорення за круглим столом Універсалу національної єдності, запропонованого президентом Віктором Ющенком керівникам парламентських фракцій.

У лютому 2007-го правозахисник спробував отримати посаду омбудсмена. Кандидатуру Захарова висунули і рекомендували Верховній Раді затвердити близько 300 українських громадських, зокрема правозахисних, організацій. Однак правляча коаліція захотіла бачити Уповноваженим із прав людини члена фракції Партії регіонів Ніну Карпачову, яка обіймала раніше цю посаду. Для перемоги Захарова у фракцій Наша Україна і БЮТ, які підтримали його, не вистачило голосів.

У березні 2012 року, після закінчення терміну повноважень Карпачової, Захаров знову був висунутий опозицією як претендент на посаду омбудсмена, однак у результаті була призначена кандидат провладної більшості Валерія Лутковська.

Погляди. Серед основних проблем, що спричиняють серйозні порушення прав людини, глава ХПГ бачить насильство з боку правоохоронних органів, величезний розрив між багатими і бідними, відсутність незалежної судової влади, різні втручання держави (зокрема, порушення права на приватне життя, спроби обмежити свободу інформаційного обміну, взяти під контроль інтернет). З приводу останнього в одному з інтерв'ю правозахисник сказав: "Держава завжди вагітна бажанням контролювати. Можна дійти до того, що все життя людини увійде в державну інформаційну базу. Усе до того йде. Хочуть же зробити податковий номер єдиним універсальним кодом особи. За ним збиратимуться дані про доходи, нерухомість, кредитну історію, поїздки, склад сім'ї, після запровадження електронних медичних карток - стан здоров'я... Можна буде за хвилину отримати повне досьє на людину, а така держава називається поліцейською."

11.11.2022 р.