Котіяр Маріон

Маріон Котіяр - французька актриса театру, телебачення та кіно. Знімається як у французьких, і закордонних фільмах.

Місце народження. Освіта. Маріон Котіяр народилася 30 вересня 1975 року в Парижі. Її мати – театральна актриса, батько, Жан-Клод – театральний актор, режисер, засновник театральної трупи "Котіяр" та викладач у школі акторської майстерності.

Дитинство Маріон пройшло у місті Орлеан, департамент Луаре, де вона навчалася у Консерваторії драматичного мистецтва та відвідувала курси співу. Проте професія батьків зіграла свою роль - вже у шестирічному віці вона стала з'являтися на сцені - або подавала репліки матері-акторці, або сяяла у спеціально поставлених для неї батьком-режисером дитячих п'єсах.

Кінокар'єра. У 1993 році вона знялася в передостанній серії першого сезону ("Нікуди тікати") американського телесеріалу "Горець". Після цього дебюту Котіяр почала зніматися в кіно та на телебаченні. Її першою роллю на великому екрані стала Матильда у фільмі "Історія хлопчика, який хотів, щоб його поцілували" Філіпа Ареля про життя молодого та самотнього студента Рауля, який мріє про кохання та перший поцілунок. У тому ж році Маріон отримала одну з головних ролей у молодіжному серіалі "Крайня межа", що розповідає про життя студентів французького спортивного інституту. У 1996 році вона зіграла ролі другого плану в драмі Арно Деплешена "Як я обговорював… (моє сексуальне життя)" та науково-фантастичної комедії Коліни Серро "Зелена красуня". Попри ці спроби зайняти свою нішу у французькому кіно, у кар'єрі актриси розпочався застій.

У 1997 році за роботу в театральній постановці "Припинена справа" Маріон удостоїлася престижної театральної нагороди. Тоді ж її затвердили на роль Лілі Бертіно, нареченої головного героя, у комедійному бойовику режисера Жірара Піреса "Таксі", сценаристом та продюсером якого виступив знаменитий Люк Бессон. Ця стрічка із захоплюючими пригодами та перегонами по жвавих вулицях Марселя стала одним із найуспішніших фільмів Франції 1990-х і здобула широку міжнародну популярність, а Маріон стала добре відома французькому та іноземному глядачеві, а також була номінована за свою гру на головну кінопремію французького кіно, "Сезар", як найперспективніша актриса. У 2000 і 2003 роках вона знову постала на екрані в тій же ролі у фільмах "Таксі 2" та "Таксі 3".

Після "Таксі" Маріон Котіяр утвердилася у французькому кінематографі і почала отримувати одну пропозицію за іншою. Помітні фільми за її участю: історична любовна драма Франсіса Ресерса "Війна в горах" та військова драма П'єра Грімблата "Ліза". У 2000 році вона була членом журі на фестивалі фантастичного кіно у Жерармі. У 2001 році Котіяр зіграла свою першу головну роль у кіно, в мелодрамі Жіля Паке-Бренне "Мили штучки", де вона виконала відразу дві ролі, сестер-близнюків Марі та Люсі, для чого Маріон знадобилося співати у фільмі, для чого вона додатково пройшла місячні курси співу. За цю роль Котіяр знову удостоїлася номінації на "Сезар" як найперспективніша актриса і знову не отримала нагороду.

Хоча Котіяр все ще більше відома у Франції, картини з її участю стали приносити їй світову популярність. Вона знялася в трилері Гійома Нікло "Приватне розслідування" і в романтичній комедії Янна Самуеля "Закохайся в мене, якщо насмілишся". За свою гру вона була нагороджена премією найкращої актриси на кінофестивалі у Ньюпорт-Біч. У 2003 році Маріон знялася у своєму першому великому іноземному фільмі, зігравши роль Жозефіни, вагітної невістки головного героя фантастичної трагікомедії режисера Тіма Бертона "Велика риба", в якій зібрався дуже серйозний акторський ансамбль з Юена Макгрегора, Альберта Фінні, Стіва Бушемі та Джесікі Ленг.

Співпраця з режисером Жан-П'єром Жене є апогеєм у кар'єрі актриси. У своїй драмі про Першу світову війну "Довгі заручини" 2004 року Жені розповідає історію молодої дівчини Матильди (її зіграла Одрі Тоту), яка шукає свого зниклого нареченого, засудженого до смерті разом із ще чотирма солдатами за навмисне завдання собі каліцтв. Маріон Котіяр виконала роль Тіни Ломбарді, колишньої повії, яка також шукає свого коханого. Але він загинув на війні, і Тіна зганяє свій гнів на обвинувачених, з помсти добиваючись їх смерті. У цьому фільмі Маріон виконала дуже життєво і під час  знімання зазнавала найсильнішої нервової напруги. За свою чудову гру Маріон Котіяр удостоїлася премії "Сезар" у номінації "Краща актриса другого плану".

Після міжнародного успіху "Довгих заручин" Маріон стала однією з найбільш популярних актрис французького кіно. У 2005 році вийшло шість фільмів за її участю, а в листопаді 2006 року відбулася прем'єра романтичної комедії Рідлі Скотта "Гарний рік", у якій Котіяр зіграла одну з головних ролей у парі з Расселом Кроу. А у 2007 році Маріон постала на екрані в образі знаменитої французької співачки Едіт Піаф у фільмі "Життя у рожевому кольорі". За цей фільм Котіяр отримав премію "Золотий глобус" у номінації "Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл)" та "Оскар" за "Найкращу жіночу роль".

У 2009 році Маріон Котіяр знялася у фільмі "Джон.Д", де зіграла в парі з Джонні Деппом. Потім знялася в мюзиклі "Дев'ять" разом із Деніелом Дель-Льюїсом та Пенелопою Крус. Роль у картині "Дев'ять" принесла Маріон другу номінацію на "Золотий глобус".

У 2010 році Маріон Котіяр знялася у фантастичному трилері "Початок", де їй дісталася незвичайна роль покійної дружини головного героя, яка після смерті продовжує переслідувати того у світі сновидінь. Партнером зі знімального майданчика для актриси став легендарний американський актор Леонардо Ді Капріо.

У 2012 році Маріон Котіяр з'явилася в супергеройському бойовику Крістофера Нолана "Темний лицар: Відродження легенди".

У 2015 році Котіяр виконав роль Леді Макбет в адаптації п'єси Вільяма Шекспіра "Макбет" режисера Джастіна Курзеля з Майклом Фассбендером у головній ролі. Прем'єра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі 23 травня, фільм отримав загалом позитивні відгуки на фестивалі. Котіяр отримала високу оцінку критиків, особливо за її виконання знаменитого монологу "Out, Damned Spot".

У 2016 році Котіяр знялася в американському романтичному трилері Роберта Земекіса "Союзники" за участю Бреда Пітта. За сюжетом вони грали коханих, причому робота над картиною велася незадовго до скандального розлучення Пітта з Анджеліною Джолі.

Музична кар'єра Котіяр співає, грає на гітарі, бас-гітарі, клавіатурі та тамбурині. Вона написала та виконала пісню "La Fille De Joie" для свого фільму Pretty Things (Les Jolies Choses), в якому вона зіграла співачку, а також виконала пісню "La Conne" у цій картині.

Вона також записала пісню "Очі Марса" разом із Францем Фердинандом спеціально для Dior.

У 2012 році вона написала та виконала пісню "Lily's Body" для четвертого епізоду документального фільму Lady Dior Web з тією ж назвою.

У 2013 році знялася у кліпі Девіда Боуї на пісню "The Next Day".

Маріон - велика шанувальниця канадського рок-співака Хоукслі Воркмана, вона знялася у двох його кліпах.

Нагороди. 2005 - Премія "Сезар" - найкраща актриса другого плану, за фільм "Довгі заручини".

2008 - премія "Оскар" - найкраща жіноча роль за фільм "Життя у рожевому кольорі". Маріон Котіяр став другою актрисою в історії премії, якій вдалося отримати "Оскар" за роль у фільмі іноземною мовою.

2008 - премія "Золотий глобус" - найкраща жіноча роль у комедії чи мюзиклі, за "Життя у рожевому кольорі".

2008 – премія BAFTA – найкраща жіноча роль, за картину "Життя в рожевому кольорі".

2008 - премія "Сезар" - найкраща актриса, за фільм "Життя у рожевому кольорі".

2010 – кавалер ордена Мистецтв та літератури.

2014 – премія Європейської кіноакадемії – найкраща жіноча роль, за "Два дні, одна ніч".

2016 – кавалер (лицар) ордену Почесного легіону.

Збори. Станом на 2018 рік фільми за участю Маріон Котіяр зібрали понад $3 млрд у всесвітній касі.

Особисте життя. З 2007 року Маріон перебуває у фактичному шлюбі з актором Гійомом Кане (нар. 1973), з яким вона заручена з грудня 2008 року. У пари є син - Марсель Кане (нар. 19.05.2011) та дочка - Луїз Кане (нар. 10.03.2017).

Котіяр - переконаний борець за охорону навколишнього середовища, вона є представником організації "Грінпіс".

29.09.2023 р.