Поляченко Юрій

Юрій Володимирович Поляченко – український медик, народний депутат України у Верховній Раді VII скликання, обраний за списком Партії регіонів. Заслужений лікар України.

Місце народження. Освіта. Народився у Києві у сім'ї будівельника. Його батько – Володимир Поляченко – був почесним президентом холдингу Київміськбуд. У школі Поляченко навчався в одному класі з Дмитром Табачником, ексміністром освіти та науки. У 1986 році закінчив Київський медичний інститут за спеціальністю лікувальну справу. У 1996-му отримав звання кандидата медичних наук. У 2002-му захистив докторську дисертацію за спеціальністю "Травматологія та ортопедія".

Кар'єра. Після закінчення медінституту працював науковим співробітником Київського НДІ ортопедії (до 1994 року). Надалі – заступником головного лікаря медчастини корпорації Київміськбуд, директором Міжнародного лікувально-оздоровчого центру в Республіці Куба, головним лікарем медчастини Київміськбуду.

Політична кар'єра. З березня 1999 року – на керівних посадах МОЗ. Був заступником міністра, першим заступником державного секретаря, держсекретарем, першим заступником міністра.

Вперше, 11 жовтня 2005-го, на посаду голови МОЗ (в уряді Юрія Єханурова) Поляченко прийшов з посади радника президента Віктора Ющенка. Зберіг за собою крісло міністра і в новому уряді (Віктора Януковича): у серпні 2006-го був призначений Верховною Радою за квотою блоку політичних партій Наша Україна.

З 23 березня 2007 року, після звільнення з посади міністра, очолював Національний інститут хірургії та трансплантології ім. Шалімова.

З січня 2013 року по листопад 2014 року – народний депутат України VII скликання від Партії регіонів (№76 у списку). Безпартійний.

16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

22 лютого 2014 року вийшов із фракції Партії регіонів.

Звання та нагороди. Заслужений лікар України. Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня.

07.02.2024 р.