Сівкович Володимир

Володимир Леонідович Сівкович – проросійський український політик, звинувачений у державній зраді, народний депутат IV, V та VI скликань. Віцепрем'єр відповідальний за силовий блок у першому уряді Миколи Азарова з 11 березня до 13 жовтня 2010 року. Заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України з жовтня 2010 року по грудень 2013 року. Член Партії регіонів

Місце народження. Освіта. Народився у селі Остра Могила Ставищенського району Київської області. 1982 року закінчив Київське вище військове училище зв'язку за спеціальністю радіоінженер, 2000-го - Київський національний економічний університет (міжнародна економіка), 2005-го - Київський університет права НАН України (юрист).

Кар'єра. Після закінчення військового училища Сівкович служив у КДБ та СБУ (до 1992 року). Після звільнення в запас працював у комерційних структурах: очолював ЗАТ Авіакомпанія ВІТА, АТ М.Ф.С., обіймав посаду голови адміністративної ради ЗАТ Міжнародний Медіа Центр – СТБ.

У 1998-1999 роках був помічником президента України, радником прем'єр-міністра на громадських засадах.

Політична кар'єра. 2002 року вперше став народним депутатом України. Був членом фракцій Єдина Україна, Регіони України, Трудова Україна. Очолював підкомітет з питань безпеки та діяльності оборонно-промислового комплексу, військового та військово-технічного співробітництва комітету ВР з питань національної безпеки та оборони.

З 2000 року Сівкович перебував у керівних органах партій Вперед, Україно! та Трудова Україна.

У 2005-му під час чергової парламентської виборчої компанії після розколу "трудовиків" (значна частина партії підтримала позицію лідера - Валерія Коновалюка, який змінив на посаді голови Сергія Тігіпка - ексглаву Нацбанку України та власника фінансової групи ТАС) Сівкович став членом Партії регіонів. 2006-го пройшов до парламенту за списком цієї політичної сили. У Верховній Раді V скликання політик обіймав посаду заступника голови Комітету з питань забезпечення правоохоронної діяльності. Традиційно очолював різні парламентські тимчасові слідчі комісії чи входив до їхнього складу. Одна з них (справа була наприкінці 2006 року) – з питань перевірки фактів "корупційних дій, зловживання службовим становищем з боку окремих посадових осіб МВС України". Йдеться про скандал, який закінчився відставкою глави МВС Юрія Луценка, який, своєю чергою, дії правлячої коаліції, яка ініціювала розслідування, назвав політичною розправою над ним. Ще раніше, наприклад, була комісія щодо з'ясування обставин отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка або комісія з розслідування фактів тиску на нардепів з боку державних органів. У 2009 р. у Верховній Раді VI скликання депутати знову довірили Сівковичу очолити комісію з розслідування отруєння Ющенка та встановлення винних у затягуванні справи.

З березня до жовтня 2010 року - віцепрем'єр-міністр в уряді Миколи Азарова. Займався питаннями Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та інших силових структур. Потрапив під скорочення складу Кабінету міністрів, коли було повернуто Конституцію в редакції 1996 року, за якою в уряді має бути три віцепрем'єри та один перший віцепрем'єр.

З жовтня 2010-го – заступник секретаря РНБОУ (Раїси Богатирьової, потім – Андрія Клюєва).

28 лютого 2014 р. указом в.о. президента України Олександра Турчинова звільнено з посади заступника секретаря РНБО.

З 10 червня 2020 року Володимир Сівкович перебуває у міжнародному розшуку.

23 липня 2022 року Державне бюро розслідувань оголосило Сівковичу підозру в держзраді. ДБР стверджує, що Володимир Сівкович є одним із координаторів роботи розвідувально-підривної групи, яку створила 5-та служба ФСБ Росії під керівництвом Ігоря Чумакова, начальника 9-го (українського) управління департаменту оперативної інформації ФСБ.

У серпні 2022 року Державне бюро розслідувань завершило заочне розслідування проти Володимира Сівковича у справі про розгін протестувальників на Майдані Незалежності у листопаді 2013 року. Слідство встановило, що Сівкович був "натхненником та організатором" силового розгону студентів.

Погляди та оцінки. Сівкович – частий учасник телевізійних політичних ток-шоу. Вважався одним із неофіційних спікерів Партії регіонів. Він противник вступу України в НАТО, завзято критикував діяльність Луценка як політика і глави МВС, звинувачував Секретаріат президента Ющенка в тому, що той "гробить" СБУ, виступав за обмеження повноважень апарату Ради національної безпеки і оборони України, що невиправдано зростають.

Громадська діяльність. Експрезидент федерації дзюдо України.

Регалії. Заслужений юрист України (2010).

Сім'я. Політик одружений. Молодший син Сівковича Віктор (1984 р.н.) загинув в автокатастрофі у липні 2009 р. У політика залишився старший син Олександр (1982 р.н.).

18.09.2023 р.