RU

Гриценко Анатолій

Екснародний депутат України, ексміністр оборони

Гриценко Анатолій

Анатолій Степанович Гриценко – міністр оборони України (2005-2007), народний депутат України VI та VII скликань, до вересня 2019 року – голова партії Громадянська позиція. Полковник запасу. Кандидат технічних наук (1984).

Місце народження, освіта. Народився у селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області. Після 8-го класу школи Гриценко вступив до суворовського училища у Києві. У 1979 році закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. 1993-му - Інститут іноземних мов Міноборони США, 1994-му - оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США, 1995-му - Академію ЗС України.

Кар'єра. За 25 років армійської кар'єри проходив службу у стройових частинах, працював викладачем у військовому виші, на штабних посадах у Міноборони України, очолював Управління проблем військової безпеки та військового будівництва Науково-дослідного центру генерального штабу Збройних сил України.

Гриценко – полковник запасу, кандидат технічних наук, автор понад 100 наукових праць, виданих в Україні, Бельгії, Нідерландах, США, ФРН та Швейцарії.

Після закінчення військової служби працював керівником аналітичної служби апарату Ради національної безпеки та оборони України. З грудня 1999 року – президент Українського центру економічних та політичних досліджень ім.О.Разумкова. Крім того, з лютого 2000 року – позаштатний консультант комітету з питань національної безпеки та оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000-го – член Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань за президента України. У 2004 році Гриценко працював у виборчому штабі Віктора Ющенка, брав найактивнішу участь у написанні програми опозиційного кандидата на пост президента.

Гриценко – тричі голова оборонного відомства. Перше призначення на цю посаду отримав у лютому 2005-го в уряді Юлії Тимошенко. Потім керував відомством у Кабміні Юрія Єханурова. 4 серпня 2006 року призначений головою Міноборони в уряді Віктора Януковича Верховною Радою за квотою президента Ющенка. Другий в Україні (після Валерія Шмарова) – цивільний міністр оборони.

На позачергових парламентських виборах-2007 пройшов у Верховну Раду за №4 пропрезидентського блоку Наша Україна – Народна самооборона.

2012-2014 рр. – народний депутат України VII скликання, пройшов за списком партії Батьківщина (№3). Член комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

14 січня 2014 року Анатолій Гриценко написав заяву про вихід з фракції Батьківщина, "у зв'язку з неможливістю впливати на прийняті рішення".

Лідер партії Громадянська позиція.

У 2010 та 2014 роках балотувався на пост президента України.

На виборах до Верховної Ради 2014 року очолив список альянсу Громадянська позиція (Анатолія Гриценко), який не зміг пройти до парламенту, посівши 10-те місце з 3,10% голосів виборців.

15 січня 2019 року Центрвиборчком зареєстрував Гриценка кандидатом на президентських виборах.

На позачергових парламентських виборах 2019 року очолив виборчий список партії Громадянська позиція. У результаті на виборах до ВРУ партія Громадянська позиція не подолала прохідний бар'єр у 5%.

До 21 вересня 2019 року був головою Координаційної ради партії Громадянська позиція. З 21 вересня 2019 року новим лідером партії Громадянська позиція став Володимир Гірняк, котрий на той момент був заступником голови Львівської обласної ради.

Погляди та оцінки. На посаді глави Міноборони був послідовним прихильником вступу України до Євросоюзу та НАТО. Втім, це не заважало його спробам зберегти наявні та відновити втрачені взаємовигідні відносини військово-промислових комплексів України та Росії. Гриценко – противник проведення всенародного референдуму щодо вступу країни до Північноатлантичного альянсу. Вважає, що це питання має вирішити найвище політичне керівництво - Верховна Рада, президент та уряд. Виступає за повну професіоналізацію української армії та повне її матеріальне забезпечення бізнес-структурами (на основі публічних конкурсів). Декларує та намагається демонструвати європейські підходи у діяльності оборонного відомства – зокрема, відкритість та підзвітність армії суспільству.

Після скандалу з освітою колеги - міністра юстиції Романа Зварича - і "провокаційної" пропозиції прем'єра Тимошенко, яка послідувала за ним, розмістити на сайті Кабміну дипломи всіх міністрів Гриценко першим оприлюднив фотокопії своїх дипломів на вебсторінці свого міністерства.

Наприкінці 2006 року українська громадськість стала свідком конфлікту між Гриценком та Генеральною прокуратурою України на чолі з Олександром Медведьком. Міністр оборони був не згодний з висновками колегії ГПУ про стан справ в армії (зокрема, про "повальну" загрозу для життя та здоров'я військовослужбовців та збереження держмайна). Своєю чергою, він звинуватив керівництво Генпрокуратури у свідомому перекручуванні фактів і в бездіяльності (щодо того, що викриті в злочинах високопосадовці Міноборони так і не покарали).

Під час гострої політичної кризи 2006-2007 рр., що виникла на тлі жорсткого протистояння правлячої парламентсько-урядової коаліції та глави держави, займав виражену пропрезидентську позицію. Хоча вже до кінця 2007-го став жорстким опонентом Ющенка. Не може похвалитися теплими стосунками і зі своїм колишнім шефом Єхануровим.

Брав участь у президентських перегонах-2010, фінішувавши дев'ятим. Оскільки самостійно профінансувати передвиборчу кампанію не зміг, заставу для участі у виборах зібрав завдяки грошовим внескам прихильників.

3 січня 2014 року посилаючись на "критичні висловлювання Гриценка на адресу Майдану, нездатність до командної роботи та участь в інформаційних війнах проти власної фракції" народні депутати від ВО Батьківщина відмовилися проводити засідання фракції у присутності Анатолія Гриценка. Наступного дня "у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, які ухвалюються фракцією ВО Батьківщина" Гриценко написав заяву про вихід із фракції. Коментуючи цю заяву, лідер фракції Арсеній Яценюк зазначив, що наразі фракція очікує від Гриценка складання депутатських повноважень.

17 січня 2014 року Гриценко заявив, що складає депутатські повноваження, оскільки не може "працювати у Верховній Раді, яка своїми законами порушує базові конституційні права 45 мільйонів громадян і замість зміцнення демократії та верховенства права перетворює Українську державу на диктатуру".

На президентських виборах 2014 року посів 5 місце 5,48% голосів. Коментуючи зняття кандидатури лідера Компартії України Петра Симоненка з передвиборчих перегонів 2014 року, Гриценко висловив сподівання, що суспільство нарешті "дозріє для того, щоб відторгнути і навіть заборонити законодавчо комуністичну ідеологію".

27 червня 2014 року Анатолій Гриценко на центральному українському телеканалі Перший Національний в ефірі Шустер Live запропонував убити президента Російської Федерації Володимира Путіна.

Сім'я, хобі. Гриценко одружений. Дружина – Юлія Мостова – відома журналістка, заступник головного редактора впливової газети Дзеркало тижня. Має чотирьох дітей (два сини та дві дочки).

Одне із захоплень – гра у преферанс.

13.10.2023 р.

Свята сьогодні
Сьогодні 20 Травня 2024г (Пн):