RU

Сухий Ярослав

Екснародний депутат України (Партія регіонів)

Сухий Ярослав

Ярослав Михайлович Сухийголова Тернопільської обласної державної адміністрації (2010), народний депутат III, IV, V, VI, VII скликань.

Місце народження. Освіта. Народився у селі Орішківці Гусятинського району Тернопільської області. у 1974 році закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка за фахом історія, здобув кваліфікацію історик, викладач історії та суспільствознавства.

Кар'єра. 1968-1969 рр. - слюсар авторемонтного заводу у місті Чортків на Тернопільщині.

Після закінчення вишу та служби в армії, у 1976-1978 рр., працював інструктором, завідувачем оргвідділу Тернопільського райкому комсомолу.

1978-1988 рр. – викладач, старший викладач, доцент, проректор, секретар парткому Тернопільського фінансово-економічного інституту.

1988-1991 рр. - інструктор, завідувач сектору, заступник заввідділу, секретар Тернопільського обкому Компартії України, перший секретар Тернопільського міськкому КПУ.

1991-1995 рр. - директор пансіонату "Обрій" в Алушті.

1995-2000 рр. - заступник генерального директора запорізького ВАТ Мотор Січ В'ячеслава Богуслаєва, відповідав за зв'язки з органами влади та громадськими організаціями. 

З 2000 року Сухий – народний депутат України п'яти скликань поспіль (III-VII). У різні періоди свого депутатства входив до фракції СДПУ(о) Віктора Медведчука, Трудової України Сергія Тігіпка та Народно-демократичної партії Валерія Пустовойтенка. На час перших виборів був безпартійним.

З липня 2005 року (Верховна Рада IV скликання) – незмінний член фракції Партії регіонів, член ПР та політради партії Віктора Януковича.

Протягом усіх скликань працював у комітеті ВР з питань соціальної політики та праці. Після позачергових парламентських виборів 2007-го обіймав посаду заступника голови Комітету.

У Верховній Раді VII скликання – перший заступник голови комітету з питань соцполітики та праці, член лічильної комісії ВР. У парламент пройшов одномандатним округом №74 у Запорізькій області від Партії регіонів.

6 квітня 2010 р. указом президента України Віктора Януковича призначений головою Тернопільської облдержадміністрації. Проте вже 16 червня звільнився за власним бажанням.

16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

24 січня 2014 року написав заяву про вихід із фракції Партії регіонів у Верховній Раді, у відповідь на дії влади щодо протестувальників на Майдані. Але вже наступного дня відкликав заяву, заявивши, що був змушений її написати під тиском групи невідомих осіб.

Розшук. Станом на 13 червня 2018 року перебуває у всеукраїнському розшуку за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 ст. 366 Ч.2 КК України. Зник 26 лютого 2015 року.

Громадська діяльність. З 1996 року – член Українського фонду культури.

Регалії. Кандидат історичних наук, доктор філософії. Заслужений працівник промисловості України (2001). Нагороджений почесною грамотою Кабінету міністрів України, почесною грамотою Верховної Ради України, орденом "За заслуги" III ступеня.

Сім'я. Дружина Людмила Іванівна (народилася 1951 року у Гнівані Вінницької області) – пенсіонерка. У подружжя дві доньки - Оксана (1975 р.н., у шлюбі носить прізвище Полотнянко) та Ганна (1980 р.н., начальник бюро ВАТ Мотор Січ).

23.02.2024 р.

Свята сьогодні
Сьогодні 27 Травня 2024г (Пн):