Яценюк Арсен

Арсеній Петрович Яценюк – двічі прем'єр-міністр України (2014, 2014-2016), міністр закордонних справ (2007), голова Верховної Ради (2007-2008), міністр економіки (2005-2006), економіст та юрист.

Місце народження. Освіта. Уродженець Чернівців. 1996 року закінчив Чернівецький державний університет за спеціальністю правознавство. У 2001-му отримав ще один диплом – Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського торговельно-економічного університету (спеціальність – облік та аудит). Кандидат економічних наук.

Кар'єра. Трудову діяльність Яценюк розпочав у грудні 1992 року президентом чернівецької юридичної фірми ЮРЕК Лтд, яка займалася питаннями приватизації. Очолював фірму до вересня 1997 року. З січня 1998 року до серпня 2001-го працював у головному офісі Акціонерного поштово-пенсійного банку Аваль: консультантом кредитного департаменту, радником голови правління та заступником голови.

З Аваля Яценюк іде на держслужбу. У вересні 2001 року його призначають в.о. міністра економіки Автономної Республіки Крим, у листопаді він стає міністром "без приставки", і обіймає цю посаду до січня 2003-го. Потім знову перебирається до Києва і до лютого 2005 року працює першим заступником голови Національного банку України (з липня по грудень 2004-го - після виходу Сергія Тігіпка, який очолив виборчий штаб Віктора Януковича на виборах президента - виконує обов'язки голови).

З березня по вересень 2005 року Яценюк працює першим заступником одеського губернатора Василя Цушка.

З вересня 2005 до серпня 2006 року - міністр економіки в уряді Юрія Єханурова. 

Навесні 2006 року після парламентських виборів Яценюка розглядали як одного із кандидатів на посаду прем'єра від можливої Помаранчевої коаліції. Після створення антикризової коаліції Віктор Ющенко у вересні 2006 року призначив Яценюка на посаду першого заступника глави Секретаріату президента – представника президента у Кабміні. Крім того, окремими указами президент призначив його членом ради Нацбанку України та членом наглядових рад державних Ощадбанку та Укрексімбанку. А також доручив здійснення контролю за дотриманням конституційних прав громадян та законодавства у діяльності СБУ.

21 березня 2007 року парламент обрав Яценюка головою Міністерства закордонних справ. Водночас як глава МЗС тепер уже колишній заступник глави Секретаріату президента був призначений і членом Ради національної безпеки і оборони України.

На дострокових парламентських виборах-2007 Яценюк пройшов у Верховну Раду за №3 списку блоку Наша Україна – Народна самооборона (НУНС). 4 грудня створена за кілька днів до того коаліція між Блоком Юлії Тимошенко та НУНС віддала 227 голосів із 228 можливих за обрання Яценюка спікером парламенту.

12 листопада 2008 року фракції Партії регіонів, комуністів, Блоку Литвина та група Єдиний центр фракції НУНС 233 голосами відкликали Яценюка з посади голови парламенту. Ця подія стала черговим етапом затяжної політичної кризи, якій передувала перманентна війна між президентом Ющенком та прем'єром Тимошенко, розкол фракції Наша Україна – Народна самооборона, розвал коаліції БЮТ-НУНС, безрезультатні спроби сформувати у Верховній Раді нову більшість.

2009 року Яценюк активно розпочав президентську кампанію, і експерти прогнозували йому третє місце. Проте ближча до дати виборів активність ексспікера знизилася, і за підсумками голосування він посів четверте місце.

З грудня 2012 року – народний депутат VII скликання від Батьківщини (№2 у списку об'єднаної опозиції). У парламенті очолив фракцію Всеукраїнського об'єднання Батьківщина. Член комітету ВР у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

15 червня 2013 року у Києві відбувся об'єднавчий з'їзд, на якому Юлія Тимошенко була переобрана головою ВО Батьківщина, а головою політради партії на її пропозицію обрали Яценюка.

З 21 листопада 2013 року спільно з іншими опозиційними лідерами Віталієм Кличком та Олегом Тягнибоком координував протестні акції в центрі Києва, які почалися у відповідь на призупинення українським урядом процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. З метою виходу із затяжної політичної кризи 25 січня 2014 року президент України Віктор Янукович запропонував Яценюку посаду прем'єр-міністра, але той відмовився.

1 лютого 2014 року разом з іншими лідерами опозиції взяв участь у Мюнхенській конференції, де мав зустрічі з державним секретарем США Джоном Керрі та європейськими чиновниками.

10 вересня 2014 року Яценюк та спікер Верховної Ради Олександр Турчинов очолили нову партію Народний фронт. Яценюка було обрано головою її політичної ради. До складу політради партії також увійшли: Арсен Аваков, Павло Петренко, Андрій Парубій, Тетяна Чорновол, В'ячеслав Кириленко та Лілія Гриневич. Сама партія виникла після відходу через розбіжності з керівництвом політради партії Батьківщина низки вищезгаданих політиків.

На парламентських виборах 2014 року партія посіла перше місце з 22,16%, після чого 27 листопада разом із Блоком Петра Порошенка, Самодопомогою, Радикальною партією Олега Ляшка та Батьківщиною організувала коаліцію Європейська Україна (до складу якої увійшло 302 депутати, які створили конституційну більшість у Верховній Раді VIII скликання).

27 лютого 2014 року Верховна Рада призначила Яценюка прем'єр-міністром України.

27 листопада 2014 року Яценюк склав повноваження прем'єра та оголосив про складання повноважень Кабміну перед новообраною Верховною Радою, і того ж дня парламент знову підтримав кандидатуру Яценюка на посаду прем’єр-міністра.

16 лютого 2016 року депутати визнали незадовільною роботу уряду у 2015 році, проте для відставки Кабміну на чолі з Яценюком голосів не вистачило.

10 квітня 2016 року Яценюк заявив про рішення скласти повноваження прем'єр-міністра, і 14 квітня Верховна Рада проголосувала за його відставку, водночас призначивши на посаду голови Кабміну Володимира Гройсмана.

Сім'я. Політик одружений. Виховує двох доньок.

30.04.2024 р.