Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф

Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф - щорічно відзначається 26 квітня в пам'ять про події 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

Історія. У ніч із 25 на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС (Україна) сталася найбільша ядерна аварія у світі. В атмосферу було викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів, 190 тонн радіоактивних речовин. Унаслідок аварії сталося радіоактивне зараження в радіусі 30 кілометрів. Вибух був настільки потужним, що забруднення поширилося на значні ділянки території Радянського Союзу.

Було забруднено територію площею 160 тис. кв. км, які нині входять до складу України, Білорусі та Росії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 тис. кв. км зазнали забруднення цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 тис. осіб було переселено, проте мільйони, як і раніше, живуть в умовах, коли залишковий вплив, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків.

Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф уперше було проведено 26 квітня 2004 року в країнах СНД. Відповідне рішення було ухвалено на засіданні Ради глав держав СНД 19 вересня 2003 року. Генеральна асамблея ООН підтримала рішення оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф, закликавши світ надати Україні необхідну наукову, технічну та економічну допомогу для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Слід зазначити, що, крім згаданого міжнародного дня, в Україні щорічно 14 грудня відзначають і День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Дата була обрана невипадково. Саме 14 грудня - день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.

Світ також став свідком низки інших великих радіаційних аварій. Трагічне лідерство утримує Челябінська область (Росія). Так, 3 березня 1949 року там унаслідок масового скидання комбінатом "Маяк" у річку Теча високоактивних рідких радіоактивних відходів опромінення зазнали близько 124 тис. осіб у 41 населеному пункті. Роком раніше на комбінаті під час виведення атомного реактора з напрацювання збройового плутонію на проєктну потужність кілька уранових блоків сплавилися з навколишнім графітом. Під час ліквідації аварії опроміненню піддався весь чоловічий персонал реактора, а також солдати будівельних батальйонів, залучені до ліквідації аварії.

У вересні 1957 року в сховищі ВО "Маяк" вибухнула (потужність вибуху становила 70-100 тонн у тротиловому еквіваленті) ємність, що містила радіоактивні речовини. Радіоактивна хмара від вибуху пройшла над Челябінською, Свердловською і Тюменською областями. У квітні 1967 року озеро Карачай, яке ВО "Маяк" використовувало для скидання рідких радіоактивних відходів, обміліло. Унаслідок рознесення вітром радіоактивного пилу з дна озера виявилася забрудненою територія площею близько 2 тис. кв. км, на якій проживало близько 40 тис. осіб.

У Великій Британії у 1957 році чотири доби вирувала пожежа на одному з двох реакторів з напрацювання збройового плутонію. Згоріло 11 т урану, було забруднено атмосферу не тільки над Англією та Ірландією, а й над Бельгією, Данією, Норвегією та Німеччиною.

У США в штаті Пенсільванія у 1979 році на енергоблоці АЕС розплавилося 53% активної зони реактора. В атмосферу викинули інертні радіоактивні гази ксенону і йоду, в річку Сукуахана скинули 185 кубометрів слаборадіоактивної води. З району евакуйовано 200 тис. осіб.