Різдво Пресвятої Богородиці

Різдво Пресвятої Богородиці (Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії) - релігійне свято християнської церкви на честь Богородиці Діви Марії, матері Ісуса Христа, є одним із двунадесятих свят. Двунадесяті свята догматично тісно пов'язані з подіями земного життя Господа Ісуса Христа і Богородиці і поділяються на Господні (присвячені Господу Ісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Різдво Богородиці - Богородичне свято. Святкується щорічно православними 8 вересня. У день Народження Богородиці підкреслюється, що Божа Матір є великою праведницею, помічницею і заступницею людей, покровителькою сільського господарства, яка народженням Христа зробила перший крок до вічного спасіння всіх людей.

З 2023 року Різдво Пресвятої Богородиці українці святкуватимуть за новим юліанським календарем. Якщо до цього віряни вшановували народження Діви Марії 21 вересня, то після переходу на новий календар його святкують 8 вересня.

Історія свята. Згідно із загальновизнаним перекладом, якого всі одностайно дотримуються православні та католики, Діва Марія народилася в домі Іоакима та Анни, що розташовувався в північно-східній частині Єрусалима. Зараз це територія Мусульманського кварталу Старого міста, біля Левових воріт. Однак точне місце православні та католики вказують по-різному, і ці місця віддалені одне від одного приблизно на 70 метрів. На православному місці збудовано монастир святої Анни, на першому поверсі його є церква на честь Різдва Богородиці, а під самою будівлею монастиря збереглася печера, що була, за переказами, частиною будинку Іоакима та Анни. Католики вказують місце будинку в безпосередній близькості від Віфезди і побудували там базиліку святої Анни, в крипті якої також знаходяться стародавні підземні приміщення.

Відомості про земне життя Пресвятої Богородиці не описані в Новому Завіті. Євангелія не дають відомостей про те, хто були батьки Діви Марії та за яких обставин вона народилася. Переказ, що розповідає про Різдво Діви Марії, а саме - Протоєвангеліє Якова - було написано в II столітті. Згідно з цією розповіддю, у благочестивої сімейної пари з Єрусалима - Іоакима та Анни - довгий час не було дітей. Іоаким був вихідцем із царського роду, а Анна - дочкою первосвященника. Вони дожили до похилого віку і були бездітні. Це було джерелом скорботи для пари і викликало суспільний осуд. Одного разу, коли Іоаким прийшов до храму принести Богові жертву, первосвященник йому відмовив, бо він "не створив потомства Ізраїлю". Тоді Іоаким у скорботі пішов у пустелю для молитви, а його дружина залишилася вдома на самоті й теж молилася. У цей час їм обом було видіння ангела, який сповістив, що "Господь прислухався до молитви твоєї, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє будуть говорити в усьому світі".

Дізнавшись радісну новину, подружжя зустрілося біля Золотих воріт Єрусалима. Після цього Анна зачала. Як пише Протоєвангеліє Якова, "минули належні їй місяці, і Анна на дев'ятому місяці народила". Праведники дали обітницю присвятити свою дитину Богові і віддали дочку Марію в Єрусалимський храм, де вона служила до повноліття.

Як і інші Богородичні свята, встановлення належить до порівняно пізнього часу. Офіційне запровадження свята Народження Пресвятої Богородиці у Візантійській імперії приписують, імовірно, імператору Маврикію наприкінці VI або на початку VII століття.

А відзначати свято як окремий значущий день стали до другої половини V століття. Про це ми, наприклад, читаємо в Константинопольського патріарха Прокла (439-446 роки) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки). Також про свято пишуть святителі Іоанн Златоуст, Епіфан і Августин. А в Палестині існує переказ про те, що свята рівноапостольна цариця Олена побудувала в Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Ікона Різдва Богородиці. Найдавніші зображення подій Різдва Божої Матері датовані X-XI століттям. Це ікони та фрески. Наприклад, розпис грузинського храму VII століття в Атені. Весь храм присвячений Богородиці (святу Успіння Богородиці).

Є й інші давні зображення свята Народження Діви Марії: фрески в Київському Софійському соборі (перша половина XI століття) і в Преображенському соборі Мирожського монастиря (XII століття), композиція в церкві Іоакима і Анни сербського монастиря Студениця (1304 рік).

Традиційно на ранніх іконах і фресках іконописці зображували в центрі композиції праведну Анну - матір Діви Марії. Породілля напівлежить на високому ложі, перед нею стоять жінки з дарами, акушерка і служниці, які омивають Богородицю в купелі.

Народні традиції. У східних слов'ян день присвячений зібраному врожаю, родючості та сімейному благополуччю. До цього часу завершуються польові роботи: жнива, вивезення хліба в стодоли, збирання льону. Цього дня вшановували і дякували Богородиці (Мати - Сиру-Землю) за зібраний урожай. Вважалося, що вона дає добробут, протегує землеробству, сім'ї та особливо матерям. У деяких місцях відправляються поминки за мертвими, як у Дмитрівську суботу.

Фото: iStock/Global Images Ukraine