Вальпургієва ніч

Вальпургієва ніч - (нім. Walpurgisnacht, фін. Vappu, фр. Nuit des Sorcières - Ніч відьом, чеськ. Pálení čarodějnic - Відьомське вогнище, н.-луж. Chódotypalenje - Палити багаття) - ніч із 30 квітня на 1 травня. У багатьох країнах Західної Європи цієї ночі відзначають свято весни, що сходить до дохристиянських традицій. У кельтських країнах приблизно в цей самий час відзначали Белтейн, а в деяких німецьких землях, в англійців, чехів, словаків і литовців на перше травня заведено водити хоровод навколо Травневого древа. У лужичан з Вальпургієвої ночі до Вознесіння стояли травневі дерева. Назва походить від дня пам'яті святої Вальбурги.

Вальпургієва ніч. Історія, обряди, ритуали. Свято початку весни у стародавніх германців і за середньовічними німецькими народними повір'ями свято відьом ("великий шабаш"), що відзначалося в ніч на 1 травня, отримало назву Вальпургієвої ночі через збіг зі святкуванням 1 травня пам'яті святої Вальбурги, черниці ордену бенедиктинців (710-779 рр.). У той самий час, саме завдяки цьому збігу виникла традиція звертатися до святої Вальбурги за захистом від чаклунства. Моляться їй також про зцілення від кашлю та за хвороб очей, про захист від сказу та морових пошестей, вона опікується породіллями, селянами й свійською худобою.

Свята Вальбурга (вона ж Вальтпурде, Вальпургіс, Вабур, Фальбур, Бугга, Годурж) - реальна історична постать. Ця знатна британка народилася в Девонширі близько 710 р. Вона була дочкою Річарда, одного з королів Західної Саксонії, і Вінни, сестри св. Боніфація, апостола Німеччини. Обидва її брати, Віллібальд і Вінібальд, теж були канонізовані.

Згодом Вальбурга стала абатисою монастиря в Гайденгаймі, містечку в Баварії неподалік від Айштадта, а після смерті брата керувала навіть чоловічим монастирем. Її чесноти та численні чудеса принесли їй славу. Померла Вальбурга 25 лютого 777 року. Минуло понад 100 років, чудеса черниці забулися. Але ось новий єпископ Айштадта вирішує відновити монастир і церкву. Робітники осквернили могилу абатиси, і однієї ночі її грізна тінь з'явилася єпископу. Невдовзі - а саме 1 травня - останки черниці перевезли до Айштадта, поклавши в порожнечу однієї зі скель. І зі скелі почала витікати цілюща олія, що допомагала від багатьох хвороб. Вальбургу канонізували, зарахувавши до лику святих. Пізніше її останки розвезли по різних містах Німеччини, а дні, коли це сталося, присвятили їй (25 лютого, 12 жовтня, 24 вересня). Але головний день святої Вальбурги - 1 травня.

За повір'ям у ніч на 1 травня душі померлих виходять до людей, а відьми сідають на мітли верхи і летять на шабаш, щоб завадити настанню весни, наславши псування, і провести ніч у танцях і веселощах. Саме тому прийнято було виганяти відьом у Вальпургієву ніч. У багатьох селах цього дня люди розводили величезні багаття, на яких спалювали опудала всякої нечисті, щоб вигнати злих духів. Відбувалися спеціальні обряди, селяни обходили будинки із запаленими смолоскипами, спалювали на багатті опудало відьми. На площах міст відбувалися концерти, хороводи та ігри.

Цього дня наші пращури задобрювали богів і просили в них добрий урожай і здорове потомство.

За переказами Вальпургієва ніч вважалася дуже вдалим часом для проведення всіляких обрядів. Сни, які снилися у Вальпургієву ніч, вважалися віщими.

Вважалося, що трави у Вальпургієву ніч набувають чудесної сили, тому багато знахарок-травниць виходили цього дня на збори.

Цього дня можна відвадити проблеми і неприємності. Раніше було заведено 30 квітня сипати перед порогом будинку пісок або траву, щоб ніяка нечисть не могла увійти в дім, поки не перерахує всі травинки або піщинки.

Фото: iStock/Global Images Ukraine