Всесвітній день пам'яті людей, які померли від СНІДу

Всесвітній день пам'яті людей, які померли від СНІДу - щорічно в третю неділю травня в усьому світі відбувається День пам'яті людей, які померли від СНІДу. Уперше його організувала у 1983 році в Сан-Франциско (США) група американців, яких особисто торкнулася проблема СНІДу (або торкнулася їхніх близьких).

Історія. Всесвітній день пам'яті проводять із метою згадати про тих, хто помер від СНІДу, висловити солідарність із людьми, які живуть із ВІЛ/СНІДом, інформувати та мобілізувати суспільство, змусити замислитися над тим, що епідемія СНІДу може торкнутися кожного з нас.

Традиційно у Всесвітній день пам'яті людей, які померли від СНІДу, проводять тематичні акції, на вулицях і площах запалюють свічки, проводять панахиди, демонструють теле- і радіопрограми про проблему СНІДу, організовують благодійні концерти тощо. Наприклад, у 2005 році в День пам'яті Києвом курсував незвичайний автобус. У ньому зібралися журналісти, фахівці з ВІЛ/СНІДу та люди, які живуть із ВІЛ. Під час цієї поїздки вони спілкувалися й обговорювали різні аспекти життя ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД людей. Теми для обговорення - від тестування на ВІЛ до лікування та догляду за хворими.

Одним зі знаків пам'яті та солідарності з людьми, які постраждали від епідемії, є червона стрічка, яку у 1991 році придумав художник Франк Мур. У День пам'яті існує традиція шиття квілтів - пам'ятних полотен, клаптикових картин на тканині, присвячених пам'яті близьких людей. Перший квілт у 1987 році зшив американець Клів Джонс, присвятивши його своєму найкращому другові, який помер від СНІДу. Також цього дня існує традиція висаджувати дерева пам'яті - за кількістю років, що минули від початку світової епідемії СНІДу.

Разом з тим, 1 грудня щорічно у світі проводиться Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Попри те, що про небезпеку ВІЛ нині відомо практично в усіх куточках планети, темпи поширення цього інфекційного захворювання все ще швидші, ніж темпи збільшення кількості людей, які проходять відповідне лікування.

У переважній більшості випадків смерть від СНІДу (термінальної стадії розвитку ВІЛ-інфекції) виникає у зв'язку з тим, що ВІЛ-позитивна людина не має можливості отримувати спеціалізоване антиретровірусне лікування. Завдяки досягненням сучасної медицини таке захворювання як ВІЛ-інфекція перейшло з розряду смертельних до розряду хронічних. Вчасно розпочавши лікування антиретровірусними препаратами і дотримуючись усіх вказівок лікаря, люди, які живуть із ВІЛ, можуть прожити довге і повноцінне життя. Якість життя ВІЛ-позитивних людей завдяки цим лікарським препаратам майже нічим не відрізняється від якості життя людей без ВІЛ.

Міністерство охорони здоров'я України вживає заходів щодо розширення доступності антиретровірусної терапії для ВІЛ-позитивних осіб, проте не в тих масштабах, які могли б вирішити проблему. Під час відбору пацієнтів медичні установи нерідко відмовляють наркоспоживачам, безпідставно вважаючи, що вони не зможуть дотримуватися жорсткої дисципліни лікування.

Станом на кінець 2016 року, у світі налічується майже 37 мільйонів ВІЛ-інфікованих. Попри зусилля, що вживаються, щодня вірусом імунодефіциту, як і раніше, заражаються шість тисяч осіб. Від хвороб, зумовлених СНІДом, померли 35 мільйонів осіб.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, наразі антиретровірусну терапію отримують понад 18 млн осіб із ВІЛ, і стільки ж не мають доступу до лікування, причому більшість із них не знають про свій ВІЛ-позитивний статус.

За даними доповіді Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), у країнах Східної Європи та Центральної Азії про свій статус знають від 45% до 89% ВІЛ-інфікованих. Водночас в Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Казахстані, Молдові, Україні та Таджикистані курс лікування проходять менше ніж 40% інфікованих.

Україна залишається лідером у Європі за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За десять місяців 2016 року, за даними Українського центру контролю за соціально небезпечними захворюваннями МОЗ, зареєстровано 13381 новий випадок ВІЛ-інфекції, з них 2349 - діти до 14 років (дані без урахування анексованого Криму і тимчасово окупованої території Донбасу).

Загалом із 1987 до 2016 року в Україні офіційно зареєстровано 293739 нових випадків ВІЛ-інфекції, за цей час від СНІДу померли 40816 осіб. Найбільше поширення ВІЛ-інфекції зафіксовано в Дніпропетровській, Донецькій, Київській, Миколаївській та Одеській області, а також у Києві.