Березовський Борис

Борис Абрамович Березовський – математик, підприємець, олігарх, політик. Доктор технічних наук, член-кореспондент Російської Академії наук. Політичний емігрант, утікач; останні роки прожив у Великій Британії, підтримував та фінансував критиків путінського режиму.

Місце народження. Освіта. Народився у Москві. У 1967 році закінчив факультет електроніки та лічильно-вирішальної техніки Московського лісотехнічного інституту, у 1973-му - механіко-математичний факультет МДУ.

Наукова діяльність. Закінчив аспірантуру Інституту проблем управління АН СРСР, де захистив кандидатську дисертацію на тему "Багатокритеріальна оптимізація".

У 1968-1987 роках працював інженером у НДІ випробувальних машин, приладів та засобів вимірювання маси Міністерства приладобудування СРСР, у Гідрометеорологічному науково-дослідному центрі СРСР, інженером, потім молодшим та старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії в Інституті проблем управління АН СРСР.

В 1983 захистив докторську дисертацію на тему "Розробка теоретичних основ алгоритмізації прийняття передпроєктних рішень та їх застосування".

З 1991 - член-кореспондент Російської академії наук, член Міжнародного наукового товариства з теорії прийняття рішень, засновник Міжнародного наукового фонду.

Автор понад 100 наукових праць та низки монографій. Лауреат Премії ленінського комсомолу – найвищої державної нагороди для молодих вчених у СРСР.

Бізнес. З 1989-го активно займається бізнесом. Був засновником і найбільшим акціонером ряду провідних російських компаній: ЛогоВАЗ, АВВА, ОРТ, Сибнефть, Русал та ін. Входив до співвласників телекомпанії ТВ-6, видавничого дому КоммерсантЪ, Незалежної газети, Нових известий.

1992 року створив перший приватний незалежний благодійний фонд "Тріумф" на підтримку російської культури.

Політична діяльність. 1975-1991 рр. - член КПРС. Почав активно займатися політикою з 1995 року.

У 1996-му Березовський об'єднав російських олігархів у боротьбі проти комуністів. Запропонував президенту Борису Єльцину призначити Анатолія Чубайса керівником виборчого штабу, а згодом переконав генерала Олександра Лебедя підтримати Єльцина на виборах, на яких той здобув переконливу перемогу.

1996-1997 рр. - заступник секретаря Ради безпеки РФ. У зв'язку з призначенням вийшов із громадянства Ізраїлю, яке прийняв у 1993-му. У травні 1997 року за його безпосередньої участі було підписано мирний договір між Російською Федерацією та Чеченською Республікою Ічкерія. Було знято з посади з ініціативи Чубайса та Бориса Нємцова.

1998-1999 рр. - виконавчий секретар Співдружності незалежних держав (СНД). У 1998-му розробив концепцію реформування СНД, яку було скасовано після його відставки, ініційованої головою уряду РФ Євгеном Примаковим.

1999-2000 рр. - депутат Державної Думи РФ від Карачаєво-Черкесії.

Восени 1999-го був ініціатором та ідеологом створення передвиборчого блоку Єдність, яка перемогла на виборах до Держдуми. Став автором символіки блоку Єдність - МеДвЕдь (Межрегиональное Движение Единство). Пізніше виборчий блок Єдність було перетворено на політичну партію Єдина Росія.

У 2000 році Березовський брав активну участь у кампанії з обрання Володимира Путіна президентом РФ.

Влітку 2000-го на знак незгоди з політикою Путіна відмовився від депутатського мандата Держдуми РФ, а восени під тиском Кремля виїхав із Росії і відтоді перебував в еміграції, проживав в Лондоні.

2001 року заснував у Нью-Йорку Фонд громадянських свобод для підтримки демократичних реформ на пострадянському просторі. Спільно із Сергієм Юшенковим та Володимиром Головлєвим заснував опозиційну путінському режиму партію Ліберальна Росія. В основу ідеології партії було покладено "Маніфест російського лібералізму", написаний Березовським. Головлєв убитий 2002 року, Юшенков - 2003-го. Партія позбавлена реєстрації.

2003 року опальний олігарх отримав політичний притулок у Великій Британії.

У 2004-му активно підтримав Помаранчеву революцію в Україні.

2006 року оголошено Латвією персоною нон грата.

Восени 2006-го у Лондоні радіоактивним ізотопом полоній-210 було отруєно соратника Березовського Олександра Литвиненка. Офіційна Москва висунула припущення про причетність Березовського до цього злочину, тоді як сам бізнесмен побачив у справі Литвиненка руку Кремля.

Численні виступи, статті та інтерв'ю Березовського об'єднані у тритомник "Мистецтво неможливого", а також у книги "Мій Майдан Незалежності" та "Вердикт".

Скандали. На Березовського було скоєно шість замахів та спроб замахів. Остання спроба була зроблена у червні 2007-го в Лондоні. Внаслідок одного із замахів загинув водій, був тяжко поранений охоронець, сам Березовський отримав опіки. Жоден із замахів не було розкрито.

Російська Генпрокуратура в період з 1997 року до теперішнього часу порушила 11 кримінальних справ проти Березовського. Зокрема, опального олігарха звинувачували за статтею "насильницьке захоплення влади чи насильницьке утримання влади".

Росія неодноразово вимагала його екстрадиції як від Великої Британії, так і від Латвії. Березовський має паспорт, на ім'я Платона Єленіна.

Березовський в Росії заочно визнаний винним у шахрайстві та легалізації грошових коштів, придбаних злочинним шляхом під час укладання договору на постачання великої партії автомобілів між ВАТ "АвтоВАЗ" і "АТЗТ ЛогоВАЗ", і засуджений до позбавлення волі на 13 років.

Сім'я. Одружений третім шлюбом. Є шестеро дітей.

Смерть. Знайдено мертвим 23 березня 2013 року у ванній кімнаті свого будинку в містечку Аскот графства Беркшир, за 40 км від Лондона. Розтин показав, що смерть настала внаслідок удушення.

28.03.2013 р.