Гонгадзе Георгій

Георгій (Гія) Русланович Гонгадзе – український журналіст, радіо та телеведучий. Герой України (2005, посмертно). Засновник та перший головний редактор інтернет-газети Українська правда.

Вбивство Гонгадзе викликало широкий резонанс в Україні та за її межами та вважається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України.

Місце народження. Освіта. Народився у Тбілісі. Закінчив філологічний факультет Львівського університету ім. І.Франка (романо-німецька кафедра).

Кар'єра. Завдяки батькові – депутату грузинського парламенту – рано долучився до політики. Коли президентом країни став Звіад Гамсахурдіа, Руслан Гонгадзе потрапив до категорії неугодних. Незабаром отець Георгія захворів, лікувався у київському онкодиспансері. Після смерті Руслана Гонгадзе український уряд на знак визнання його заслуг сплатив літак та похорон.

Коли у грудні 1991-го в Грузії почалося повстання проти Гамсахурдії, Георгій прилетів зі Львова, де на той час жив. На 40-й день після смерті батька Гія поїхав до Сухумі, щоб зняти фільм про війну в Абхазії. Там він потрапив на передовий під обстріл, був поранений.

В Україні Георгій почав бувати з кінця 1980-х як представник інформслужби Народного фронту Грузії. Журналіст працював у львівській організації Народного руху.

Після розвалу СРСР співпрацював із низкою українських ЗМІ:

1991 р. – позаштатний журналіст газети Пост-Поступ (Львів).

1992-1993 рр. – керівник програми Монітор, Львівське ТБ.

1993-1994 рр. – головний режисер у творчому об'єднанні Центр Європи.

1995-1997 рр. - ведучий програм Параграф, Вікна плюс, Вікна-новини Міжнародного медіацентру.

1998 - ведучий програми "Моє" ТРК Гравіс.

1999-2000 рр. - керівник інформаційної служби Вільна хвиля радіо Континент.

Гонгадзе був автором документальних фільмів "Біль землі" (1993), "Тіні війни" (1994), "Колиска" (1995), "Охоронці мрії" (1996).

Мережевий проєкт Українська правда, керований Гонгадзе, з'явився 17 квітня 2000 р., наступного дня після ініційованого главою держави Леонідом Кучмою всеукраїнського референдуму щодо посилення влади президента зі скороченням повноважень Верховної Ради.

"Справа Гонгадзе". 16 вересня 2000 р. опозиційного журналіста викрали дорогою додому. Наступного дня за фактом його зникнення було порушено кримінальну справу, розслідування якої Кучма взяв під особистий контроль.

28 вересня 2000 р. лідер СПУ Олександр Мороз оприлюднив у Верховній Раді записи, які згодом отримали назву "плівки Мельниченка". Це аудіозаписи, нібито таємно зроблені майором президентської охорони Миколою Мельниченком (у 2001 р. отримав політичний притулок у США) у кабінеті президента – на них Кучма обговорює Гонгадзе як проблему по черзі з головою МВС Юрієм Кравченком, генпрокурором Михайлом Потебенком президентської адміністрації Володимиром Литвином. На одному із записів президент нібито наказує міністру Кравченку "розібратися" з неугодним журналістом, а на іншому Кравченко звітує перед Кучмою про виконану роботу. Експертизи аудіозаписів, проведені у США та Європі, визнали справжність голосу Кучми. Однак через те, що записи Мельниченка проводилися на цифровий диктофон, експерти не змогли ні довести, ні спростувати можливість подальшого її монтування.

2 листопада 2000 р. у лісі під Таращею (Київська область) знайшли обезголовлене тіло, яке, як вважає слідство, належить Гонгадзе.

27 лютого 2001-го Генпрокуратура України визнала факт смерті Гонгадзе та порушила справу за статтею "Умисне вбивство".

15 травня 2001 р. Кучма заявив, що знає імена вбивць. Наступного дня міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов оголосив, що вбивство не має політичних мотивів і скоєно "з хуліганських спонукань" двома карними злочинцями, які загинули у грудні 2000-го.

3 вересня 2002 р. ГПУ визнала, що тіло, знайдене у лісі, належить Гонгадзе.

У 2002-2003 роках розслідування загибелі журналіста очолював заступник генпрокурора Віктор Шокін, котрий ще тоді заявляв про причетність до вбивства Гонгадзе співробітників МВС.

22 жовтня 2003 року генеральний прокурор Святослав Піскун підписав ордер на арешт генерала міліції Олексія Пукача і оголосив, що розслідування наближається до завершення. Начальник департаменту зовнішнього спостереження МВС України генерал Пукач потрапив у поле зору прокуратури після того, як під час розслідування з'ясувалося, що його підрозділ провадив стеження за журналістом. Генерала затримали у його робочому кабінеті та звинуватили у зловживанні владою. 29 жовтня Кучма звільнив Піскуна та Шокіна. Склад слідчої групи змінили. Пукач у листопаді 2003 р. рішенням Апеляційного суду Києва був випущений з-під арешту під підписку про не виїзд та втік від слідства.

У дні Помаранчевої революції, у грудні 2004-го, Піскун домігся поновлення на посаді, розслідування "справи Гонгадзе" відновилося. СБУ оголосила у розшук Пукача.

Новообраний президент Віктор Ющенко неодноразово заявляв, що вважає справою честі покарання вбивць журналіста. Генпрокурор оголосив, що за допомогу в затриманні вбивць правоохоронці готові виплатити 5 млн грн. Новий голова МВС Юрій Луценко змінив весь керівний склад міністерства та відновив внутрішнє розслідування за фактом незаконного стеження журналіста.

1 березня 2005 р. Ющенко офіційно заявив, що вбивців Гонгадзе затримано. 3 березня Піскун заявив, що його підлеглі мають намір наступного ранку допитати ексглаву МВС Кравченка. Але 4 березня його знайшли мертвим на своїй дачі під Києвом. Кравченко помер від подвійного кульового поранення в голову. На думку слідства, йдеться про самогубство.

23 листопада 2005-го Апеляційний суд Києва ухвалив до розгляду кримінальну справу за звинуваченням колишніх працівників міліції Миколи Протасова, Валерія Костенка та Олексія Поповича у навмисному вбивстві журналіста. 29 серпня 2006 р., після низки судових засідань у справі про смерть журналіста, мати загиблого Леся Гонгадзе заявила, що відмовляється від подальшої участі в процесі, оскільки не довіряє ні слідству, ні суду. Крім того, вона досі не визнає "таращанське тіло" трупом сина.

15 березня 2008-го столичний Апеляційний суд засудив обвинувачених у вбивстві Гонгадзе Протасова до 13 років, а Костенка та Поповича - до 12 років позбавлення волі. 8 липня цього року Верховний Суд України залишив вирок без зміни.

21 липня 2009 р. співробітники Генпрокуратури та СБУ затримали колишнього керівника департаменту зовнішнього спостереження та кримінальної розвідки МВС Пукача. За повідомленням правоохоронців, генерал одразу підтвердив свою безпосередню причетність до вбивства журналіста.

22 березня 2016 року тіло Георгія Гонгадзе поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві після проведення траурної церемонії.

Регалії. Гонгадзе удостоєний звання Герой України посмертно.

Сім'я. Вдова журналіста Мирослава ще за президентства Кучми переїхала до США, де отримала політичний притулок. Нині працює у телерадіокомпанії Голос Америки. У загиблого журналіста залишилося дві доньки.