Мерфі Кілліан

Кілліан Мерфі – ірландський актор і музикант, відомий роботами в театрі, кіно та на телебаченні. Розпочавши кар’єру як вокаліст рок-гурту, він відмовився від музичного контракту, щоб присвятити себе акторству.

Професійний дебют відбувся у 1996 році в постановці "Дискосвиньи", а широку популярність принесли ролі у фільмах "28 днів потому" (2002), "Сніданок на Плутоні" (2005), "Пекло" (2007) та співпраця з Крістофером Ноланом — від трилогії "Темний лицар" до "Початку" та "Дюнкерка". Світове визнання він здобув завдяки ролі Томмі Шелбі в серіалі "Гострі картузи" (2013–2022) та втіленню Роберта Оппенгеймера у фільмі "Оппенгеймер" (2023), що принесло йому BAFTA, "Золотий глобус" та нагороду Гільдії кіноакторів.

Кілліан Мерфі: біографія

Місце народження. Освіта. Кілліан Мерфі народився 25 травня 1976 року в місті Корк (Ірландія) в родині педагогів. Його батько, Брендан Мерфі, працював у Міністерстві освіти, а мати викладала французьку. Він є старшим із чотирьох дітей. Музикою Мерфі почав займатися з 10 років.

Навчався у католицькій приватній школі Presentation Brothers College. У 20-річному віці разом із братом Пейді створив гурт The Sons of Mr. Green Genes, натхненний творчістю Френка Заппи. Мерфі був фронтменом і гітаристом. Хоча гурту запропонували контракт на п’ять альбомів від Acid Jazz Records, брати відмовилися через навчання та невигідні умови угоди, яка позбавляла авторських прав.

У 1996 році він вступив на юридичний факультет Національного університету Ірландії в Корку, але невдовзі покинув навчання через відсутність інтересу до юриспруденції та захоплення музикою. Переломним став перегляд вистави "Механічний апельсин" театру Corcadorca, після якого Мерфі вирішив присвятити себе акторству.

Його першою важливою роллю стала участь у постановці "Спостерігайте, як сини Ольстера марширують до Сомми" в університетському драматичному гуртку, а згодом – головна роль у мюзиклі "Магазинчик жахів" на сцені Коркського оперного театру.

Кар’єра

Мерфі приєднався до театральної компанії Corcadorca, отримавши роль у виставі Енди Волша "Дискосвині". Популярність постановки забезпечила дворічні гастролі в Європі, Канаді та Австралії.

У 1998–1999 роках він грав у п’єсах "Багато шуму з нічого", "Сільський хлопець" та "Юнона і павич". Паралельно почав зніматися у короткометражках і незалежному кіно. У 2001 році він виконав головну роль у фільмі-екранізації "Дискосвиней" і з'явився в міні-серіалі BBC за мотивами роману Ентоні Троллопа "Як ми тепер живемо". У цей період Мерфі переїхав із Корка – спочатку до Дубліна, а 2001 року влаштувався в Лондоні.

Світову популярність Мерфі здобув після ролі в "28 днів потому" (2002), за яку отримав номінації на премії Empire Awards та MTV Movie Awards.

Після другорядних ролей у гучних фільмах "Дівчина з перлинною сережкою" (2003) та "Холодна гора" (2003), грає лиходія Джонатана Крейна – Страшилу у стрічці "Бетмен: Початок". 2005 року у фільмі "Нічний рейс" грає негативного героя – спільника терористів, привабливого шантажиста Джексона Ріппнера. За ролі лиходіїв у 2005 році Мерфі удостоївся кількох номінацій, включаючи звання "Найкращий кінолиходій" на MTV Movie Awards 2006 року за "Бетмен: Початок".

Роль в картині "Сніданок на Плутоні" (2005) принесла акторові багато позитивних відгуків і номінацію на "Золотий глобус" у категорії "Найкращий актор мюзиклу/комедії".

У 2006 році актор знявся у драмі Кена Лоуча "Вітер, що гойдає верес", яка отримала "Золоту пальмову гілку" Каннського фестивалю та стала найкасовішим ірландським незалежним фільмом. 

У листопаді 2006 року Кіліан Мерфі знову вийшов на театральні підмостки, цього разу в лондонському театрі "Амбасадорз" у Вест-Енді, де до лютого 2007 виконував головну роль у п'єсі Джона Колвенбаха "Пісня про кохання" разом з Нів Кемпбелл.

У 2007 році Мерфі виконав роль фізика-астронавта у науково-фантастичному фільмі "Пекло". Далі були стрічки "Надивившись детективів", "Хіпі Хіпі Шейк" (яка не вийшла у прокат, залишившись на полиці до 2011 року) та повернення до ролі Страхопудала у "Темному лицарі" (2008). У тому ж році актор удостоївся незвичайної честі – його зображення з'явилося на поштовій марці, випущеній ірландською поштовою службою An Post в серії, присвяченій кінематографу (марка базувалася на кадрі з фільму "Вітер, що колише верес").

У 2010 році Мерфі знявся в культовому фільмі "Початок" Нолана, зігравши Роберта Фішера – спадкоємця бізнес-імперії, чия свідомість стає полем для зухвалої операції, та з’явився в епізоді "Трон: Спадщина". 

У 2011 році Мерфі знявся у британському фільмі жахів "Втеча", що вийшов в обмежений прокат, а також у науково-фантастичній стрічці "Час" з Джастіном Тімберлейком і Амандою Сейфрід, яка, однак, не здобула прихильності критиків.

Мерфі продовжував з'являтися у фільмах високого профілю "Час" (2011), "Червоні вогні" (2012) і "Темний лицар повертається"(2012), останньому фільмі у трилогії про Бетмена Крістофера Нолана.

У наступні роки він знявся в декількох касових, але холодно зустрінутих критиками фільмах, включаючи "Перевага" (2014) Воллі Пфістера і "В серці моря" (2015) Рона Говарда.

Переломним моментом у кар'єрі актора стала участь у кримінальній телесазі BBC Two "Гострі картузи" (2013–2022), де він виконав роль Томаса Шелбі, глави бандитського клану в післявоєнному Бірмінгемі.

У 2017 році Мерфі з'явився у військовій драмі Крістофера Нолана "Дюнкерк". Фільм мав гучний успіх у глядачів і критиків, а згодом – у трилері "Анна" (2019) та фільмі жахів "Тихе місце 2" (2021).

Співпраця з Крістофером Ноланом досягла вершини у біографічному трилері "Оппенгеймер" (2023), де Мерфі зіграв головну роль. Він ретельно готувався до образу: схуд, вивчав біографію вченого та надихався стилем Девіда Боуї.

Фільм зібрав понад $955 млн у світовому прокаті й отримав захоплені відгуки критиків. За свою гру він став лауреатом всіх головних премій "сезону кінонагород": "Оскар", "Золотий глобус" за найкращу чоловічу роль у кінодрамі, BAFTA та премії Гільдії кіноакторів.

У 2024 році актор заснував продюсерську компанію Big Things Films разом з Аланом Молоні. Він дебютував як продюсер та виконавець головної ролі в історичній драмі "Дрібниці життя", що відкрила 74-й Берлінський кінофестиваль, і розпочав роботу над проєктом "Стів" для Netflix.

Публічний образ. Кілліан Мерфі відомий стриманістю та небажанням брати участь у гламурному житті шоу-бізнесу. Він уникає уваги таблоїдів і сприймає червоні доріжки як необхідність, а не привілей.

Особисте життя

У серпні 2004 року Мерфі одружився з Івонн Макгіннесс, з якою був разом десять років до весілля. Пара жила в Дубліні, потім у Лондоні, а у 2015 році повернулася до Ірландії. У них двоє синів: Малакі (2005) та Арон (2007).

03.10.2025 р.