Патрушев Микола

Микола Платонович Патрушев – російський політик, секретар Ради безпеки Російської Федерації (2008-2024), директор Федеральної служби безпеки РФ (1999-2008), змінив на цій посаді Володимира Путіна та обіймав посаду протягом двох президентських термінів. Генерал армії, доктор юридичних наук.

З 2018 року перебуває під персональними санкціями. З 24 лютого 2022 року через повномасштабне вторгнення Росії в Україну перебуває під повторними персональними санкціями США, а також санкціями всіх країн Євросоюзу, Великобританії, Японії та інших держав.

Місце народження. Освіта. Народився 11 липня 1951 року в Ленінграді в родині військових моряків. Навчався в середній школі №211 в одному класі з головою Вищої ради партії Єдина Росія Борисом Гризловим. У 1974 році закінчив приладобудівний факультет Ленінградського кораблебудівного інституту, після чого працював інженером в інститутському конструкторському бюро. У 1974-1975 роках – слухач вищих курсів КДБ при РМ СРСР у Мінську.

Кар'єра. З 1975 року – у контррозвідувальному підрозділі управління КДБ СРСР по Ленінградській області: молодший оперуповноважений, оперуповноважений, начальник міськвідділення, заступник начальника райвідділу, начальник служби боротьби з контрабандою та корупцією. Закінчив річні курси підвищення кваліфікації за Вищої школи КДБ СРСР.

З червня 1992 до 1994 року - міністр безпеки Республіки Карелія, начальник управління Федеральної служби контррозвідки РФ по Карелії. У 1994-1998 роках - начальник Управління власної безпеки ФСБ Росії, заступник керівника департаменту - начальник організаційно-інспекторського управління Департаменту з організаційно-кадрової роботи ФСБ Росії.

З 31 травня 1998 року – начальник Головного контрольного управління (ГКУ) Адміністрації президента РФ. З 11 серпня 1998 року до 6 жовтня 1998 року - заступник керівника Адміністрації президента - начальник ГКУ. Змінив на посади начальника ГКУ Володимира Путіна, призначеного першим заступником керівника Адміністрації.

З 6 жовтня 1998 року до 1999 року - заступник директора ФСБ Росії, начальник Департаменту економічної безпеки (на колишній посаді був ближче до Кремля і мав ширші можливості).

З 29 січня 1999 року - член Міжвідомчої комісії із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій.

З 16 квітня 1999 року – перший заступник директора ФСБ Росії. З 9 серпня 1999 року - виконуючий обов'язки директора ФСБ Росії. З 16 серпня 1999 року по 12 травня 2008 року - директор ФСБ Росії. 30 вересня 1999 року обраний головою Ради керівників органів безпеки та спецслужб (СОРБ) держав - учасниць СНД (до травня 2008 року). У лютому 2006 – травні 2008 року за посадою голова Національного антитерористичного комітету Росії.

З 14 листопада 1999 року до 25 квітня 2001 року був членом комісії при президентові РФ із протидії політичному екстремізму у РФ.

З 15 листопада 1999 року – постійний член Ради безпеки РФ.

З 20 листопада 1999 року - заступник голови Федеральної антитерористичної комісії.

З січня 2001 року до серпня 2003 року – керівник Оперативного штабу з управління контртерористичними операціями на території Північно-Кавказького регіону. 28 серпня 2003 року офіційно передав повноваження щодо керівництва контртерористичною операцією на Північному Кавказі міністру внутрішніх справ Росії Борису Гризлову.

У 2004 – 2009 роках – президент Всеросійської федерації волейболу.

У 2006 році називався політичними коментаторами як один із можливих наступників Володимира Путіна на посаду президента.

12 травня 2008 року призначений на посаду секретаря Ради безпеки Російської Федерації. Переназначений на цю посаду указом президента Росії від 22 червня 2018 року.

12 травня 2024 року звільнений з посади секретаря Ради безпеки Російської Федерації указом президента Росії Володимира Путіна.

Погляди. Активно підтримує агресивну імперську політику Росії і є справжнім патріотом клану Путіна та його кадебістських традицій. Вважає спецоргани, такі як ЧК, КДБ "... свого роду нашим новим дворянством".

Дотримується імперського міфу про те, що нібито метою США є позбавити Росію її природних багатств, оскільки США "хотіли б, щоби Росії не було взагалі".

Вважає Революцію гідності заколотом, військовим путчем, організованим та проведеним за американські гроші.

Причетність до резонансних справ. У ході тривалого судового розслідування вбивства колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка у 2006 році, вищим судом Лондона в січні 2016 року оприлюднено висновок про причетність до нього президента РФ Володимира Путіна та секретаря Ради безпеки РФ, тодішнього голови ФСБ Миколи Патрушева.

На початку 2018 року фігурував у ЗМІ як причетний до контрабанди кокаїну з посольства Росії в Аргентині.

6 квітня 2018 року включений до списку санкцій США серед 17 членів уряду та 7 бізнесменів з Росії.

Сім'я. Дружина – Олена Миколаївна Патрушева – працювала лікарем ультразвукової діагностики, була співробітником Зовнішекономбанку. У 1993 році вона стала, разом з Борисом Гризловим та іншими однокласниками та товаришами по службі чоловіка, засновником ТОВ "Борг", що спеціалізувався на експорті металобрухту.

Старший син Дмитро – міністр сільського господарства Російської Федерації з 18 травня 2018 року, входить до ради директорів ПАТ "Газпром".

Молодший син Андрій у вересні 2006 року призначений радником директора Роснафти Ігоря Сечіна, входить до складу Правління ПАТ "Газпром нафта".

13.05.2024 р.