Турман Ума

Ума Каруна Турман – американська акторка, продюсерка, сценаристка і модель, відома ролями в романтичних комедіях, драмах, науково-фантастичних фільмах та бойовиках.

Міжнародну популярність здобула після ролі Мії Воллес у фільмі "Кримінальне чтиво" (1994), яка принесла їй номінації на "Оскар", "Золотий глобус" і BAFTA. Часто називана музою Тарантіно, вона знову співпрацювала з режисером, виконавши головну роль у фільмах "Убити Білла: Частина 1" (2003) та "Убити Білла: Частина 2" (2004), що принесло їй номінацію на BAFTA і ще дві номінації на "Золотий глобус". 

Серед інших відомих робіт Турман: "Генрі і Джун" (1990), "Правда про котів і собак" (1996), "Бетмен і Робін" (1997), "Гаттака" (1997), "Знедолені" (1998), "Година розплати" (2003), "Продюсери" (2005), "Моя суперколишня" (2006), "Персі Джексон і викрадач блискавок" (2010), "Німфоманка" Ларса фон Трієра (2013), "Будинок, який побудував Джек" (2018) та "Голлівудська Старґерл" (2022).

Турман отримала "Золотий глобус" за найкращу жіночу роль у телевізійному фільмі ("Істерична сліпота", 2002) та була номінована на "Еммі" за участь у серіалі NBC "Успіх" (2012).

Місце народження. Освіта. Народилася 29 квітня 1970 року в Бостоні. Батько – Роберт Турман, професор Колумбійського університету і фахівець зі східних релігій і в минулому буддійський монах і вважається першим американцем, постриженим Далай-ламою. Мати – баронеса Нена фон Шлебрюґґе, шведська піддана, колишня відома модель і нині психотерапевтка. Родина матері має німецьке та шведське коріння: дід Карл фон Шлебрюґґе був підприємцем і під час Другої світової війни потрапив до в’язниці за відмову розірвати контракти з єврейськими партнерами, а бабуся Бірґіт Голмквіст була успішною моделлю у Швеції. У молодості Нена жила серед хіпі і ненадовго була одружена з Тимоті Лірі, ідеологом контркультури, дослідником дії психоделічних препаратів. Ім’я Ума, що означає "даруюча блаженство", їй дав батько на честь індуїстської богині.

Кар’єра. У 15 років Турман почала модельну кар’єру, підписавши контракт із Click Models. Вона з’являлася в Glamour і двічі прикрашала обкладинку британського Vogue (1985, 1986).

Акторським дебютом став фільм "Поцілуй татка на ніч"(1987). У 1988 році вона знялася у трьох стрічках – "Джонні, будь хороший", "Пригоди барона Мюнхгаузена" (де виконала роль Венери) та "Небезпечні зв’язки", які принесли їй перше серйозне визнання критиків.

Наступний значущий етап – драма "Генрі і Джун", де Турман зіграла Джун Міллер, дружину письменника Генрі Міллера. Фільм відзначався відвертістю, що викликало обговорення в США; картина отримала прокатний рейтинг "порнографія" (пізніше змінений на NC-17). Після виходу стрічки Турман здобула широку увагу критиків і кіноспільноти, а в медіа її охрестили "секс-символом для інтелектуалів".

У нео-нуарній чорній комедії Квентіна Тарантіно "Кримінальне чтиво" (1994) Турман виконала роль Мії Воллес, дружини лос-анджелеського гангстера. На цю роль розглядали кількох акторок, однак Тарантіно обрав саме її. Фільм зібрав $213,9 млн і здобув визнання критиків, регулярно потрапляючи до списків найкращих фільмів усіх часів. Мія Воллес стала одним із найвпізнаваніших жіночих образів 1990-х і центром рекламної кампанії картини. За цю роль Турман номінували на "Золотий глобус" та "Оскар" у категорії "Найкраща жіноча роль другого плану". Попри успіх, наступні три роки вона свідомо відмовлялася від високобюджетних проєктів.

У 1997 році Турман знялася з Ітаном Гоуком у науково-фантастичному "Гаттака". Фільм отримав схвальні відгуки критиків і успіх на ринку домашнього відео, хоча касові збори були скромними. Наступною роллю стала суперзлодійка Ядовитий Плющ у "Бетмен і Робін" (1997). При бюджеті $160 млн картина зібрала 238 млн і часто згадується серед найменш успішних фільмів студії.

Турман виконала роль Фантіни у фільмі "Знедолені" (1998), екранізації однойменного роману Віктора Гюго, режисером якої став Білле Аугуст.

Знову співпрацювала з Тарантіно у двосерійній бойовій драмі "Убити Білла" (2003–2004), де грала Беатрікс Кіддо – вбивцю, що прагне помсти колишньому коханому. Роль була написана спеціально для Турман, яку Тарантіно називав своєю музою. Обидві частини отримали високі оцінки критиків і глядачів та згодом стали культовими. Турман була номінована на два "Золотих глобуса" та три премії MTV Movie Awards у категорії "Найкраща жіноча роль" і дві – за "Найкращу сцену бою".

У 2006 році Турман знялася з Люком Вілсоном у "Моя суперколишня", де грала супергероїню, яку залишив хлопець і яка прагне помсти. За роль отримала $14 млн, але фільм зазнав критики й зібрав $61 млн у прокаті. Того ж року Франція нагородила Турман орденом Мистецтв та літератури.

У 2011 році вона була членом журі основного конкурсу 64-го Каннського кінофестивалю, а у 2017 – очолювала журі програми "Особливий погляд" 70-го фестивалю.

У 2017–2018 дебютувала на Бродвеї в мюзиклі "Парижанка".

У 2019 році з’явилася в містичній драмі Netflix "Потаємні кімнати". Того ж року отримала почесну нагороду Давида ді Донателло за кар’єру та виконала роль Елен Алвінг у постановці "Привиди" Генріка Ібсена на театральному фестивалі у Вільямстауні.

У 2020 році вийшла сімейна комедія "Війна з дідусем" із Робертом Де Ніро, що попри негативні відгуки зібрала $40 млн у прокаті.

У 2022 році Турман зіграла медіамагната в серіалі Apple TV+ "Під підозрою", Аріанну Гаффінґтон у першому сезоні "Супер прокачаний" та з’явилася у фільмі "Голлівудська Старґерл".

У 2023 році виконала ролі в кримінальному трилері "Кімната вбивств" із Семюелем Л. Джексоном і романтичній комедії Amazon Prime "Червоний, білий і королівський синій", де зіграла вигаданого президента США. Пізніше долучилася до сиквелу "Старої гвардії" із Шарліз Терон (2025).

У 2025 році Ума Турман приєдналася до акторського складу серіалу "Dexter: Воскресіння", виконавши роль Чарлі – колишньої спецоперативки та голови охорони мільярдера Леона Прейтера, вправної та рішучої жінки з власним моральним кодексом.

Особисте життя. У 1990–1992 роках була одружена з актором Гері Олдменом.

У 1998–2005 роках – з актором Ітаном Гоуком; у цьому шлюбі народилися двоє дітей: Майя Рей (1998) та Левон Ґрін (2002).

У 2007–2014 роках вона перебувала у стосунках із фінансистом Арпадом Бюссоном, від якого має доньку Розалінд Арушу Аркадину Алталун Флоренс Турман-Бюссон (2012).

У 2018 році подала запит на отримання громадянства Швеції.

14.11.2025 р.