Стріп Міріл

Мері Луїз (Меріл) Стріп - американська актриса театру, кіно, телебачення та озвучування, кінопродюсер. Кінознавцями та критиками вважається однією з найбільших акторок сучасності.

Найбільш примітні фільми за участю Меріл Стріп - "Мисливець на оленів" (1978), "Крамер проти Крамера" (1979), "Вибір Софі" (1982), "З Африки" (1985), "Мости округу Медісон" (1995) , "Адаптація" (2002), "Годинник" (2002), "Диявол носить Prada" (2006), "Мамма міа!"(2008), "Сумнів" (2008), "Джулі та Джулія: Готуємо щастя за рецептом" (2009), "Залізна леді" (2011), "Весняні надії" (2012), "Серпень: Графство Осейдж" (2013), "Чим далі в ліс…" (2014), "Ріки та Флеш" (2015) та "Флоренс Фостер Дженкінс" (2016).

Місце народження. Освіта. Мері Луїз Стріп народилася 22 червня 1949 року у Саміті (штат Нью-Джерсі). Батько – менеджер фармацевтичної компанії, мати Мері Вульф – художник. Крім Меріл, у сім'ї росли два її брати - Ден і Гаррі. Сім'я належала до пресвітеріанської церкви, мати актриси мала швейцарське, ірландське та англійське походження, батько – голландське, його далекі предки були сефардами.

Все своє дитинство вона провела в боро Бернардсвілль штат Нью-Джерсі, де навчалася у Вищій школі Бернардс. У 1971 році здобула ступінь бакалавра мистецтв зі спеціалізації "драма" в коледжі Вассар і протягом однієї чверті з обміну навчалася у Дартмутському коледжі. Згодом актриса отримала ще й ступінь магістра мистецтв у Єльській школі драми. Під час навчання в Єльській школі драми актриса виконувала ролі різноманітних персонажів у місцевому театральному гуртку: від манірної Олени в шекспірівському "Сні в літню ніч" до 80-річної бабусі в спектаклі за п'єсою Крістофера Дюранга та Альберта Іннаурато "Ідіот.

У 2010 році актриса увійшла до складу Американської академії мистецтва та літератури та була удостоєна почесного звання доктора мистецтвознавства у Гарвардському університеті.

Кінокар'єра. Меріл Стріп розпочинала свою акторську кар'єру у театрі; у 1971 році вона зіграла у виставі за п'єсою Тірсо де Моліна "Севільський спокусник". Кінодебют відбувся 1977 року з виходом на широкі екрани мелодрами Фреда Ціннеманна "Джулія".

Через рік Меріл погодилася на роль Лінди у військовій драмі Майкла Чиміно "Мисливець на оленів". Фільм став подією, він був номінований на дев'ять "Оскарів" і виграв п'ять із них, у тому числі й у категорії "Найкращий фільм". Сама Меріл Стріп висувалась у номінації "Краща жіноча роль другого плану", але програла Меггі Сміт.

У 1979 році Меріл Стріп з'явилася в трьох картинах: романтичній комедії Вуді Аллена "Манхеттен", політичному трилері Джеррі Шацберга "Спокушання" Джо Тайнена та соціальній драмі Роберта Бентона "Крамер проти Крамера". Усі три фільми були дуже добре прийняті публікою та критиками та відзначені преміями. Останній фільм отримав дев'ять номінацій на "Оскар" та переміг у п'яти з них, включаючи "Найкращий фільм". За роль дизайнера Джоанни Крамер, яка судилася з чоловіком через п'ятирічну дитину, Меріл Стріп отримала першу в житті статуетку на 52-й церемонії вручення; окрім цього, вона стала лауреатом премії "Золотий глобус".

Після успіху на "Оскарі" Меріл Стріп стала цілком затребуваною в Голлівуді та отримувала безліч нових пропозицій про зйомки. Першою роллю актриси 1980-х років стала роль Сари Вудраф у мелодрамі Карела Рейша "Жінка французького лейтенанта" за класичним романом Джона Фаулза. Разом з нею грав тоді ще актор-початківець Джеремі Айронс. Злагоджена акторська робота принесла Меріл Стріп першу премію BAFTA, другий "Золотий глобус" та третю номінацію на "Оскар".

У 1982 році на екрани світових кінотеатрів вийшла драма Алана Пакули "Вибір Софі" (екранізації однойменного роману Вільяма Стайрона), в якій Меріл Стріп зіграла польку Софі Завістовскі, яка пережила нацистську окупацію та емігрувала до США. За виконання цієї ролі актриса була удостоєна другої статуетки премії "Оскар" та третього "Золотого глобуса".

У 1985 році Меріл Стріп перетворилася на данську баронесу Карен фон Бліксен-Фінеке в драмі Сідні Поллака "З Африки". Фільм зібрав гарну касу та безліч кінопремій, у тому числі сім "Оскарів" та три "Золоті глобуси". Драма Фреда Скепісі "Крік у темряві" (1988) принесла актрисі нові номінації на "Оскар" та "Золотий глобус" та єдиний у кар'єрі приз за кращу жіночу роль Каннського кіноогляду.

Перша половина 1990-х виявилася найбільш невдалою в кар'єрі Меріл Стріп. Якщо за провальну комедію "Дияволиця" актриса висувалась на "Золотий глобус", то надалі невдачі переслідували акторку по п'ятах. У першій половині 1990-х років Стріп зіграла в таких провалилися, згідно з відгуками кінокритиків, картинах, як "Захищаючи твоє життя" (1991), "Смерть їй личить" (1992), "Будинок духів" (1993), "Дика річка (1994). Єдиним успішним проєктом серед них була драма Клінта Іствуда "Мости округу Медісон", в якій актриса перетворилася на доброчесну італійку Франческу Джонсон.

У 2001 році актриса розпочала роботу над перетворенням на журналістку Сюзан Орлеан у трагікомедії Спайка Джонза "Адаптація", за роль якої Стріп отримала четверту статуетку премії "Золотий глобус", а також номінації на премії "Оскар" та BAFTA.

У 2002 році Меріл Стріп з'явилася в драмі Стівена Долдрі "Годинник", де її партнерами зі знімального майданчика були Ніколь Кідман і Джуліанна Мур.

У 2006 році вона постала в образі Міранди Прістлі, владної дизайнерки і головної редакторки журналу "Подіум" у комедії Девіда Френкеля "Диявол носить Prada" (2006), яка зібрала в прокаті понад $300 млн. Прототипом Прістлі була реально існуюча модна редакторка Ганна Вінтур, у зв'язку з чим вона намагалася зробити свого персонажа таким, що відповідав би реальному образу; спеціально для картини акторка навіть сіла на дієту і схудла на 10 кілограмів. Фільм був добре прийнятий кінокритиками, які відзначали також акторську гру Меріл Стріп.

У 2008 році режисер Філліда Ллойд розпочала підготовку до зйомок мюзиклу "Мамма міа!", на головну роль якого запросила Меріл Стріп. Фільм зібрав у прокаті по всьому світу $609 млн. доларів, проте мав неоднозначні відгуки кінокритиків. У картині Меріл Стріп неодноразово співала і після виходу фільму навіть видала пісенний альбом, який номінувалася на премію "Греммі".

У 2011 році, в драматичному байопіку Філліди Ллойд "Залізна леді", Меріл Стріп зіграла прем'єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер. Попри більшість негативних відгуків з боку колег Тетчер та її прихильників, критики хвалили акторську гру Меріл Стріп.

15 грудня 2011 року Голлівудська асоціація іноземної преси оголосила номінантів на 69-ту церемонію вручення премії "Золотий глобус", а також отримала другу статуетку премії BAFTA. Актрисі також пророкували номінацію на премію "Оскар", на яку актриса зрештою висувалася, отримавши вже 17-ту номінацію на цю премію. 26 лютого 2012 року Меріл Стріп стала володаркою третьої статуетки премії "Оскар".

14 лютого 2012 року Меріл Стріп було вручено почесний приз Берлінського кінофестивалю - "Золотий ведмідь".

У лютому 2016 року вона була головою журі 66 Берлінського міжнародного кінофестивалю. Її єдиним фільмом 2016 стала біографічна трагікомедія "Флоренс Фостер Дженкінс". За роль оперної співачки з повною відсутністю музичного слуху та голосу, яка мріяла виступати в Карнегі-хол, актриса номінувалася на "Золотий глобус" та BAFTA, а також ювілейний 20-й раз на "Оскар".

У 2017 році Меріл Стріп знялася в політичному трилері Стівена Спілберга "Секретне досьє", зігравши главу The Washington Post Кей Грем, яка разом з Беном Бредлі (у виконанні Тома Генкса) ухвалює рішення опублікувати скандальні документи про участь США у В'єтнамській війні, попри погрози з боку уряду закрити газету. Актриса отримала нові номінації на "Оскар" і "Золотий глобус".

У 2018 році Стріп приєдналася до акторського складу другого сезону серіалу "Велика маленька брехня", де вона виконає роль Мері Луїзи Райт.

Нагороди. Актриса - триразова володарка премій "Оскар" (з 21-ою номінацією за акторську роботу - більше, ніж у будь-якого іншого актора або актриси в історії кінематографа), "Еммі", "Супутник", дворазова лауреатка премій BAFTA і премії Гільдії кіноакторів США, дев'ятиразова володарка премії "Золотий глобус" (з 30 номінаціями; абсолютний рекорд за всю історію існування премії), лауреатка почесної премії Сезар, і власниця іменної зірки на Голлівудській "Алеї слави". Є призером двох найбільших кінофестивалів світу - Каннського (1989) і Берлінського (2003).

Першу номінацію на "Оскара" акторка отримала за роль Лінди у військовій драмі Майкла Чіміно "Мисливець на оленів", першу статуетку - за роль дружини головного героя в соціальній драмі "Крамер проти Крамера", другу - за виконання ролі польської емігрантки Софі Завістовські в драмі "Вибір Софі", третю - за перевтілення у прем'єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер у біографічній стрічці "Залізна леді".

Особисте життя. Меріл Стріп була заручена з актором Джоном Казале з 1976 року до його смерті від раку легені у березні 1978 року. У тому ж році актриса вийшла заміж за скульптора Дона Гаммера, від якого у неї четверо дітей:  Генрі "Генк" Вулф Гаммер (нар. 13 листопада 1979), Мемі Гаммер (нар. 3 серпня 1983), Грейс Джейн Гаммер (нар. 9 травня 1986) та Луїза Джекобсон Гаммер (нар. 12 червня 1991). Мемі та Грейс стали актрисами, Хенк - музикант, який виступає під ім'ям Генрі Вулф.

У жовтні 2023 року Меріл Стріп та її чоловік Дон Гаммер заявили, що вони розлучилися після 45 років шлюбу. Подружжя вже понад шість років не живе разом.

25.10.2023 р.