Жириновський Володимир

Володимир Вольфович Жириновський – російський політик, адвокат. Засновник та голова Ліберально-демократичної партії Росії (1992-2022). Депутат Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації восьми скликань (1993-2022). Доктор філософських наук, заслужений юрист Росії.

Місце народження. Освіта. Народився в Алма-Аті (Казахстан). У 1970 році закінчив з відзнакою Інститут східних мов (згодом Інститут країн Азії та Африки) при Московському державному університеті за спеціальністю "Туреччина та турецька мова". У 1977-му – вечірнє відділення юридичного факультету МДУ за спеціальністю юрист.

Володіє англійською, французькою, німецькою та турецькою мовами.

Кар'єра. 1969-1970 рр. - стажування у Держтелерадіо та Держкомітеті із зовнішніх економічних зв'язків СРСР.

1970-1972 рр. - служба у Збройних силах СРСР (у військах Закавказького військового округу).

1972-1975 рр. - робота у секторі Західної Європи міжнародного відділу Радянського комітету захисту миру.

1975-1977 рр. - співробітник деканату по роботі з іноземними учнями Вищої школи профспілкового руху.

1977-1983 рр. - співробітник Інюрколегії Міністерства юстиції СРСР.

1983-1990 рр. - керівник юридичного відділу видавництва Мир.

З 31 березня 1990 - голова Ліберально-демократичної партії Росії (член партії з 1989 року, спочатку вона називалася ЛДПСС - Ліберально-демократична партія Радянського Союзу).

З 12 грудня 1993 - депутат Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації всіх скликань.

З 1993 по 2000 і з 2011 року - керівник фракції ЛДПР у Державній думі Федеральних зборів Російської Федерації.

З 2000 по 2011 - заступник голови Державної Думи Федеральних Зборів РФ.

Був кандидатом від ЛДПР на посаду президента РРФСР у 1991 році і на посаду президента Російської Федерації на виборах (1991 – 7,81%; 1996 – 5,78%; 2000 – 2,7%; 2008 – 9,35%; 2012 – 6,22%; 2018 - 5,65%).

Член постійної делегації Федеральних зборів Російської Федерації у Парламентській асамблеї НАТО.

Погляди і оцінки. На виборах президента РРФСР 12 червня 1991 Жириновський посів 3-те місце (переміг Борис Єльцин). Під час спроби державного перевороту в серпні 1991 р. відкрито схвалив дії ГКЧП.

Дуже імпульсивний та епатажний політик. Так, у 1995 році на зйомках ток-шоу "Один на один" під час лайки з Борисом Нємцовим з криком "Подонок!" Жириновський виплеснув в обличчя опоненту сік. Коли Нємцов відповів тим самим, лідер ЛДПР кинув у нього склянкою, а потім – пудреницею з тальком. Чи не всі публічні виступи пересипані яскравими метафорами та міцними виразами.

На виборах президента Росії 1996 року посів 5-те місце, знову програвши Єльцину. 2000-го поступився Володимиру Путіну (знов 5-те місце), а 2008-го - Дмитру Медведєву. У 2012 році також взяв участь у президентських перегонах, знову програв Путіну, посівши 4 місце. На виборах президента Росії у 2018 році Жириновський набрав 5,65% та посів третє місце.

В Україні Жириновський потрапив до списку персон нон грата. На думку представників СБУ та низки вітчизняних політиків, його висловлювання становили загрозу для національної безпеки країни.

Регалії. Доктор філософських наук (1998-го захистив дисертацію на тему "Минуле, сьогодення та майбутнє російської нації"). Професор міжнародного права, професор соціологічного факультету МДУ, почесний професор Московського університету сервісу, почесний доктор Московського державного лінгвістичного університету, академік Міжнародної академії екології та природокористування, дійсний член Міжнародної академії інформатизації, почесний академік Академії природознавства, академік, професор Московського державного відкритого університету

У 2000 році указом президента РФ Володимира Путіна "за заслуги у зміцненні російської державності та активну законотворчу діяльність" Жириновському присвоєно звання "Заслужений юрист Російської Федерації".

Нагороджений орденами "За заслуги перед Батьківщиною" IV ступеня та Пошани, цілою низкою медалей, іменним кортиком від Міністерства внутрішніх справ РФ.

Полковник запасу.

Наукова та творча діяльність. Опублікував понад 500 книг, зокрема 100 томів своїх творів під назвою "Політична класика".

Сім'я. З 1971 року одружений з Галиною Олександрівною Лебедєвою, має трьох дітей: сини Ігор Лебедєв та позашлюбний син Олег Володимирович Ейдельштейн (Газдаров) (нар. 1986), від Жанни Газдарової, позашлюбна дочка Анастасія Володимирівна Петрова.

Старший син Ігор Володимирович Лебедєв народився 1972 року. Має юридичну освіту (юридична академія). У січні 2000 року обраний головою фракції ЛДПР у Держдумі третього скликання. 

Смерть. 6 квітня 2022 року речник Держдуми РФ В'ячеслав Володін оголосив про смерть Володимира Жириновського. Причиною смерті став коронавірус.

06.04.2022 р.