Юнкер Жан-Клод

Жан-Клод Юнкер – люксембурзький та європейський політик, голова Європейської комісії (2014-2019), прем'єр-міністр Люксембургу (1995-2013), міністр фінансів Люксембургу (1989-2009).

Місце народження. Освіта. Народився в Люксембурзі в містечку Реданж-сюр-Аттерт у сім'ї сталевара. У 1979 році закінчив юридичний факультет Страсбурзького університету (Франція) і став членом Ради адвокатів Люксембургу.

Кар'єра. У 1974 році Жан-Клод Юнкер вступив до Християнсько-соціальної народної партії.

У 1980 році Юнкер був приведений до присяги в палаті люксембурзької адвокатської ради, але він ніколи не практикував як юрист.

У 1982-1984 pp. - держсекретар з питань праці та соціального забезпечення.

У 1984 році вперше був обраний депутатом парламенту Люксембургу.

1984-1989 рр. - обійняв посаду міністра праці, а потім міністра фінансів (1989-1995 рр.) в уряді Жака Сантера. У цей час Юнкер отримує посаду керівника Світового банку Люксембургу.

У 1990-1995 pp. – голова Християнсько-соціальної народної партії.

Після того, як Жака Сантера було призначено головою Європейської комісії, 20 січня 1995 року Юнкер був затверджений прем'єр-міністром (по 4 грудня 2013 року), в рамках коаліції з Люксембурзькою соціалістичною робочою партією. Юнкер залишив свою посаду у Світовому банку.

Жан-Клод Юнкер перебував на посаді глави уряду найдовше своїх колег у Європі. Одночасно виконував обов'язки державного міністра та міністра праці (1995-1999 рр.), міністра фінансів (1995-2013 рр.).

Його відставка з посади прем'єр-міністра у 2013 році стала наслідком скандалу, пов'язаного з діяльністю Національної служби розвідки та безпеки (SREL), яку викрили у корупції та незаконному прослуховуванні розмов політиків. Комісія, яка розслідувала цей скандал, поклала відповідальність на прем'єр-міністра, у віданні якого перебувала SREL.

Юнкер є прихильником запровадження єдиних єврооблігацій, у цьому питанні йому протистоїть міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле.

У 2004 році розглядався як ймовірний кандидат на посаду голови Європейської комісії.

З січня 2005 року він тричі обирався головою Єврогрупи (об'єднання голів фінансових відомств країн єврозони). У липні 2012 року його мандат на цій посаді було продовжено ще на 2,5 роки, проте у січні 2013 року він подав у відставку.

2006-2010 рр. - співвидавець тижневика Rheinischer Merkur.

27 червня 2014 року Європейська рада офіційно призначила Жан-Клода Юнкера головою Європейської комісії, після того, як Європейська народна партія, яка висунула його на цю посаду, перемогла на виборах до Європейського парламенту.

Канцлер ФРН Ангела Меркель домагається того, щоб Жан-Клод Юнкер став Головою Європейської комісії після закінчення терміну повноважень Жозе Мануел Баррозу. Затятою противницею висунення його кандидатури називають Велику Британію на чолі з прем'єр-міністром Девідом Кемероном - у Лондоні Юнкера вважають прихильником централізації влади в Євросоюзі в Брюсселі. На одній із зустрічей із членами Європарламенту Юнкер зазначив, що не бажає виходу Великобританії з ЄС, у зв'язку з чим заявив, що "ніколи не був проти ідеї добре структурованого, організованого та обґрунтованого повернення частини повноважень від Брюсселя до національних парламентів".

15 липня 2014 року Європарламент таємним голосуванням обрав Юнкера на посаду голови Єврокомісії на період 2014-2019 років. Його кандидатуру підтримали 422 депутати Європейського парламенту. До виконання обов'язків Юнкер приступить у листопаді 2014 року після закінчення терміну повноважень Жозе Мануеля Баррозу.

Жана-Клода Юнкера можна назвати одним із найвпливовіших політиків Європейського Союзу. Він веде активну роботу щодо розвитку Євросоюзу. Юнкер є одним із ініціаторів укладання Маастрихтського договору (1992 р., основний документ Євросоюзу) та запровадження єдиної європейської валюти (1999 р.). Він був одним із розробників Пакту стабільності та зростання ЄС (1997 р.), який обмежував граничний рівень бюджетного дефіциту країн співтовариства (3% ВВП) та рівень держборгу (60% ВВП). Прихильник інтеграції всередині Євросоюзу та посилення інституцій ЄС.

Зазначимо, що саме Юнкер ініціював перший саміт Україна – ЄС 5 вересня 1997 року. Він називав тоді себе головним лобістом України у ЄС. Підтримує європейську інтеграцію України.

16 липня 2019 року на посаді голови Європейської комісії Юнкера замінила Урсула фон дер Ляйєн.

Регалії. Великий хрест ордену Заслуг (Норвегія, 1996), великий хрест ордену Зірки Румунії (2003), почесний громадянин Тріра (2003), великий хрест ордену "За заслуги перед Італійською Республікою" (2007), орден Достик 1 ступеня (Казахстан, 2 гранд-офіцер ордена Почесного легіону (Франція, 2002), почесний знак "За заслуги перед Австрійською Республікою" (2010), орден "За заслуги" (Саар, 2010), орден "За заслуги" (Баден-Вюртемберг, 201) У 2006 р. удостоєний міжнародної премії імені Карла Великого "за внесок люксембурзького уряду у справу європейської інтеграції".

Сім'я. Одружений. Батько Юнкера був сталеваром та членом Конфедерації християнських профспілок.

22.11.2023 р.