Безсмертний Роман

Роман Петрович Безсмертний – народний депутат України II, III, IV та V скликань. Посол України у Білорусі (2010-2011). Двічі обіймав посаду віцепрем'єр-міністра України: у першому уряді Юлії Тимошенко та уряді Юрія Єханурова. Учасник Мінського переговорного процесу у 2015-2016, 2019 роках.

Викладач і почесний професор Київського університету культури і мистецтв і Педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Місце народження. Освіта. Народився у селі Мотижин Макарівського району Київської області. Батько, Петро Кирилович, працював обліковцем, трактористом, землевпорядником у сільраді. Мати, Ольга Дем'янівна, - молодша медсестра в дільничній лікарні. З 1983 по 1990 р. Безсмертний здобув вищу освіту у Київському педагогічному інституті ім.Горького (зараз – Національний педуніверситет ім.Драгоманова), відслужив у Радянській армії. Під час навчання на старших курсах інституту працював у ЗОШ №3 у Вишневому Київської області.

Кар'єра. З 1990 до 1994 рр. працював учителем ЗОШ №2 у Бородянці Київської області, брав участь у створенні та розвитку краєзнавчого музею. Був членом Української республіканської партії.

У 1994-му вперше був обраний народним депутатом України. У Верховній Раді другого скликання був секретарем депутатської групи Державність, членом групи Конституційний центр.

Вступив до Народно-демократичної партії (НДП). У парламенті наступного скликання (1998-2002 рр.) входив до фракцій НДП та Реформи-Конгрес.

З вересня 1997 року до квітня 2002-го був постійним представником президента України (Леоніда Кучми) у Верховній Раді.

Наприкінці другого депутатського терміну Безсмертний зблизився з командою Віктора Ющенка. Під час парламентських виборів 2002 року він уже виконує функції політичного координатора та заступника начальника виборчого штабу блоку Наша Україна (НУ). Навесні 2002-го Безсмертний втретє проходить до парламенту (під №13 у списку блоку). Цього ж року очолив центральний штаб НУ.

На президентських виборах 2004-го керував центральним штабом опозиційного кандидата Ющенка та був заступником начальника центрального штабу коаліції Сила народу, створеної Нашою Україною та Блоком Юлії Тимошенко на підтримку Ющенка. Під час Помаранчевої революції обіймав посаду "коменданта Майдану" (координував акцію громадянської непокори у Києві).

З 4 лютого по 29 листопада 2005-го обіймав посаду віцепрем'єр-міністра в  урядах Тимошенко та Юрія Єханурова. Під час усіх своїх депутатських каденцій Безсмертний працював у комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. 

Безсмертний - один із "батьків" політичної партії Наша Україна, обіймав вищий партійний пост - голови ради партії, входив до президії. На парламентських виборах у 2006 році Безсмертний очолював виборчу кампанію блоку Наша Україна. Блок посів третє місце з п'яти, отримавши 80 депутатських мандатів із 450 можливих.

У парламенті нового скликання політик очолив фракцію блоку Наша Україна. Влітку 2006 року був одним з основних учасників переговорів про створення "коаліції національної єдності" у форматі НУ – Партія регіонів – СПУ – КПУ з боку Нашої України (хоча ще навесні заявляв, що об'єднання з регіоналами неможливе). 19 грудня 2006 року склав повноваження лідера партії, перейшовши на посаду керівника виконкому НСНУ. Офіційний мотив: найбільш відповідальний йому ділянку роботи - партійне будівництво.

Весною 2007-го залишив і посаду голови парламентської фракції НУ. Обидві посади згодом зайняв В'ячеслав Кириленко. А 12 червня політрада НСНУ звільнила його і з посади голови політвиконкому партії - у зв'язку із заявою "за власним бажанням". Безсмертний заявив, що хотів би зосередитись на функціях заступника глави Секретаріату президента. Ним він став 4 квітня 2007-го - у період загострення у протистоянні правлячої парламентсько-урядової коаліції та глави держави буквально через два дні після підписання президентом указу про розпуск Верховної Ради V скликання. Однак через два роки Безсмертний пройшов у зворотному напрямку і для того, щоб зосередитись на роботі в партії, де він знову очолив центральний виконком, він пішов із Секретаріату.

24 лютого 2010 року, в останній день свого президентства, Віктор Ющенко призначив Романа Безсмертного послом України у Білорусі. На цій посаді Безсмертний був до червня 2011 року.

У липні 2014 р. разом із Юрієм Луценком створив та очолив політичну партію Третя Українська Республіка.

З 2015 р. Безсмертний був представником України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Він вів переговори про умови виборів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей та про можливість чи неможливість внесення змін до Конституції. У квітні 2016-го Безсмертний заявив про свій вихід із процесу переговорів. У підгрупі його змінила Ольга Айвазовська.

9 липня 2019 року президент Володимир Зеленський призначив Романа Безсмертного представником України у політичній підгрупі тристоронньої контактної групи.

13 серпня 2019 року президент Володимир Зеленський звільнив Романа Безсмертного з посади представника України у політичній підгрупі тристоронньої контактної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

Нагороди та звання. 1996-го нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня.

Сім'я. Одружений з Тетяною Мокріді (1971 р.н.). Від першого шлюбу є дочка Лілія (1989), Тетяна Мокріді від першого шлюбу – син Влад (1991). Спільні діти – Єлизавета та Анастасія (2012 р.).

Хобі. Серед захоплень Безсмертного – музика (класична та інструментальна), розведення у вазонах домашніх рослин. Улюблене місце відпочинку – рідне село. Одна з улюблених книг – "Третя рота" Володимира Сосюри. Улюблені тварини – кролики.

06.11.2024 р.