Савченко Олександр

Олександр Савченко – український економіст, фінансист, банкір. Заступник голови Національного банку України (2005-2009), заступник міністра фінансів України (2009-2010), ректор Міжнародного інституту бізнесу.

Місце народження. Освіта. Народився 4 травня 1958 року у Знам'янці Кіровоградської області. Закінчив Київський інститут народного господарства (нині Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана) за спеціальністю "Промислове планування".

Кар'єра. У 1981-1991 pp. викладав та займався науковою діяльністю у КНЕУ, Києво-Могилянській академії, Гарвардському університеті (США), Лондонській школі економіки (Англія).

1991-1993 рр. – професор Київського інституту народного господарства, заступник голови Національного банку України, директор Центру ринкових реформ України, професор кафедри економіки Національного університету "Києво-Могилянська академія", виконавчий директор Європейського банку реконструкції та розвитку.

Працюючи у Лондоні на посаді виконавчого директора ЄБРР, був першим громадянином України, якому довірили представляти інтереси своїх країн уряду Румунії, Молдови, Грузії та Вірменії. Під час його роботи в ЄБРР було профінансовано понад 20 проєктів півмільярда доларів. Серед них такі як реконструкція аеропорту Бориспіль, кредитна лінія для малого та середнього бізнесу на суму $120 млн.

1996-1997 рр. – радник прем'єр-міністра України на громадських засадах.

1997-1999 рр. - голова правління Банк Австрія Кредитанштальт Україна, створення якого ініціював спільно з АКБ Аваль та Міжнародною Фінансовою Корпорацією. 

1999-2005 рр. - Голова правління ВАТ "Міжнародний комерційний банк".

2005-2009 рр. - заступник голови Нацбанку України Володимира Стельмаха. Перебуваючи на посаді заступника голови правління Національного банку України, розробляв основи нової монетарної політики, відкрив перший кореспондентський рахунок Нацбанку із західним банком та підготував першу міждержавну кредитну угоду. 15 вересня 2009 р. був звільнений з посади заступника голови НБУ. Олександр Савченко подав у відставку у зв'язку "з незгодою з валютно-курсовою, монетарною та кредитною політикою, яка проводиться керівництвом Національного банку України".

Голова Українського національного комітету Міжнародної Віденської Ради.

У вересні 2009 року став заступником міністра фінансів України. У березні 2010 року подав у відставку та очолив Міжнародний інститут бізнесу.

Був членом Центрального проводу Народного Руху України, у 1990-му балотувався у народні депутати України. Президент Фонду розвитку банківської справи та фінансів.

Регалії. Лікар економічних наук, професор.

Наукова діяльність. Автор понад 400 статей на економічні та банківські теми.

Автор книжок. Економічні методи управління інноваційними процесами (1990), Ефективність інноваційних процесів у машинобудуванні (1988), Баланс незалежності. Хроніка економічних реформ (1998–2005), 25 років: Заповіти незалежності України (2017) (А.А. Савченко, Л.Лук'яненко, І.Драч), "Антиукраїнець або воля до боротьби, поразки чи зради" (2017).

Сім'я. Одружений. Є дочка Надія та син Володимир.

01.04.2024 р.