Карімов Іслам

Іслам Абдуганійович Карімов - перший президент Республіки Узбекистан з моменту здобуття країною незалежності у 1991 році аж до своєї смерті у 2016 році. У 1990-1992 роках – глава уряду Узбекистану. У радянський період обіймав посади першого секретаря ЦК Комуністичної партії Узбекистану (1989-1991) та президента Узбецької РСР (1990-1991).

Місце народження. Освіта. Народився у Самарканді у сім'ї службовця. Закінчив Середньоазіатський політехнічний інститут та Ташкентський інститут народного господарства, здобувши спеціальності інженера-механіка та економіста. Кандидат економічних наук.

Кар'єра. Трудову діяльність розпочав у 1960 році на заводі Ташсільмаш.

1961-1966 рр. - іІнженер, провідний інженер-конструктор у Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні ім.В.Чкалова.

У 1966 році перейшов на роботу до Держплану Узбецької РСР, де пройшов шлях від головного спеціаліста до першого заступника голови Держплану республіки.

1983 року Каримов був призначений міністром фінансів Узбецької РСР, 1986-го - заступником голови Ради міністрів Узбецької РСР, головою Держплану республіки.

1986-1989 рр. - перший секретар Кашкадар'їнського обкому партії.

З червня 1989-го – перший секретар ЦК Компартії Узбекистану.

24 березня 1990 року на сесії Верховної ради Узбецької РСР обраний президентом Узбецької РСР.

31 серпня 1991 року Карімов проголосив державну незалежність Республіки Узбекистан.

29 грудня 1991 року на всенародних виборах обраний президентом Республіки Узбекистан. 26 березня 1995-го відповідно до підсумків всенародного референдуму термін президентських повноважень Карімова продовжено до 2000 року.

У 2000 році відбулися вибори, за підсумками яких відповідно до ухвалених поправок до Конституції Карімов був обраний президентом Республіки Узбекистан строком на сім років.

23 грудня 2007-го знову обраний президентом Узбекистану на сім років, переобраний 2015 року.

Погляди та оцінки. Як зазначають оглядачі, з перших днів приходу до влади Карімов зайнявся планомірним усуненням усіх, хто міг скласти йому хоч якусь політичну конкуренцію. Боротьба йшла під гаслом викорінення ісламського фундаменталізму - щоб переконати Захід, що звільнення президента Карімова загрожуватиме приходом до влади радикальних ісламістів. На Заході це пояснення було прийнято без особливих заперечень, тим більше, що Карімов дав згоду на розміщення на території Узбекистану американської авіабази Карші-Ханабад.

Головними ворогами було оголошено Ісламський рух Узбекистану (ІДУ) та рух Хізб-ут-Тахрір. Одночасно під приводом боротьби з ісламізмом влада активно переслідувала будь-які опозиційні партії, заарештовуючи всіх неугодних за звинуваченням в ісламському екстремізмі. Ті, кого затримати не вдалося, швидко емігрували.

До травня 2005 Карімов вважався проамериканським політичним лідером. Він демонстративно вийшов із проросійської ОДКБ та приєднався до "антиросійського" ГУАМу, ігнорував запрошення вступити до ЄврАзЕС.

Відносини із Заходом зіпсувалися 2005-го внаслідок жорстокого придушення андижанського заколоту. У зв'язку з накладеними на Узбекистан санкціями Карімов різко повернувся у бік Росії та СНД. Російське керівництво зі свого боку стало на захист Карімова, підтримавши його версію про те, що за андижанськими подіями стоять радикальні ісламісти. За це Росія запропонувала Узбекистану зміцнювати стратегічне партнерство шляхом участі в ОДКБ та ЄврАзЕС.

У березні 2006 року Карімов виконав свої зобов'язання перед Росією, підписавши закон про ратифікацію Договору про союзницькі відносини між Республікою Узбекистан та Російською Федерацією, укладений у Москві 14 листопада 2005 року і одноголосно ратифікований обома палатами узбецького парламенту. Також було підписано закон про ратифікацію протоколу про приєднання республіки до ЄврАзЕС.

З Києвом вважав за краще підтримувати рівні та мирні відносини.

Регалії. Кавалер Великого Хреста ордену "За заслуги перед Італійською Республікою", декорованого великою стрічкою. Карімов також нагороджений почесними званнями, орденами та медалями низки держав та авторитетних міжнародних організацій.

Сім'я. Був одружений, є дві дочки. Дружина Карімова – Тетяна – за освітою економіст, кандидат економічних наук, працювала старшим науковим співробітником в Інституті економіки Академії наук Узбекистану, нині – на пенсії.

Смерть. Наприкінці серпня 2016 року в пресі почали з'являтися повідомлення про смерть Карімова. Офіційно ця інформація не підтверджувалася, проте сайт президента повідомив про серйозну хворобу глави держави. За офіційною версією, Карімов помер 2 вересня 2016 року.

02.09.2016 р.