Саакашвілі Міхеіл

Міхеіл Ніколозович Саакашвілі – грузинський та український політик, юрист. Президент Грузії (2004-2007 та 2008-2013), голова партії Єдиний Національний Рух, один із лідерів Революції троянд. Голова Виконавчого комітету Національної ради реформ України (2020–2021), голова Одеської ОДА, радник президента України (2015–2016). 

Місце народження. Освіта. Уродженець Тбілісі. У 1984 році на батьківщині закінчив із золотою медаллю середню школу. У 1992-му з відзнакою – факультет міжнародного права Київського інституту міжнародних відносин. Як стипендіат Конгресу США був направлений на навчання до Колумбійського університету (Нью-Йорк), у 1994 році здобув ступінь магістра права.

У 1995-му Міхеіл Саакашвілі захистив докторську дисертацію в Університеті Джорджа Вашингтона (Вашингтон, округ Колумбія). Навчався у Страсбурзькому інституті прав людини, в Академії європейського права у Флоренції та Гаазькій академії міжнародного права.

Кар'єра. Працював у Норвезькому інституті прав людини в Осло, нью-йоркській юридичній фірмі Patterson, компаніях Belknap, Webb & Tyler. Остання спеціалізувалася на правовому забезпеченні нафтогазових проєктів у СНД.

У 1995 році повернувся до Грузії на запрошення свого друга Зураба Жванії. Був обраний депутатом парламенту від його партії Союз громадян Грузії, яка підтримувала на той час президента Едуарда Шеварднадзе, у 1985-1990 рр. обіймав посади міністра закордонних справ СРСР і члена Політбюро ЦК КПРС. У 1996 році Саакашвілі очолив парламентський комітет з конституційних та юридичних питань. У серпні 1998-го очолив пропрезидентську фракцію Союз громадян Грузії.

У 1999 році знову обраний до парламентарів. З січня 2000-го – представник Грузії у ПАРЄ. У жовтні того ж року призначений міністром юстиції Грузії. У 2001-му Міхеіл Саакашвілі став депутатом, а роком пізніше - головою законодавчих зборів Тбілісі.

На виборах 4 січня 2004 року обраний президентом Грузії. За Міхеіла Саакашвілі віддали голоси 96,27% виборців.

В результаті позачергових президентських виборів, що відбулися 1 січня 2008 року, повторно став главою держави.

17 листопада 2013 року Міхеіл Саакашвілі на посаді президента змінив Георгій Маргвелашвілі.

13 лютого 2015 року президент України Петро Порошенко призначив Міхеіла Саакашвілі своїм позаштатним радником і того ж дня підписав указ про створення Дорадчої міжнародної ради реформ, який очолив експрезидент Грузії.

29 травня президент Петро Порошенко підписав указ про надання Міхеілу Саакашвілі українського громадянства як "особи, ухвалення якої у громадянство України становить державний інтерес".

Наступного дня, 30 травня, Петро Порошенко призначив Міхеіла Саакашвілі головою Одеської обласної державної адміністрації, звільнивши з цієї посади Ігоря Палицю.

7 листопада 2016 року Міхеіл Саакашвілі подав у відставку з посади керівника Одеської області. 9 листопада президент Петро Порошенко прийняв відставку, одночасно звільнивши Саакашвілі з посади свого радника. 11 листопада Саакашвілі оголосив про створення власної політичної сили та намір добиватися дострокових виборів до Верховної Ради.

26 липня 2017 року Петро Порошенко позбавив Міхеіла Саакашвілі українського громадянства на підставі рекомендацій комісії з питань громадянства. Відповідно до законодавства про захист персональних даних, відповідний указ не підлягає опублікуванню, "оскільки містить конфіденційну інформацію, зокрема персональні дані".

28 травня 2019 року президент Володимир Зеленський вніс зміни до указу п'ятого президента Петра Порошенка та повернув громадянство ексгубернатору Одеської області Міхеілу Саакашвілі.

На позачергових парламентських виборах 2019 року очолив виборчий список партії Рух нових сил. У результаті на виборах до ВРУ партія Рух нових сил не подолала прохідний бар'єр у 5%.

7 травня 2020 року по 2021 рік – голова Виконавчого комітету Національної ради реформ України.

Погляди та оцінки. На посаді міністра юстиції Грузії намагався запровадити обов'язкову наркологічну експертизу для чиновників, сам публічно здавав кров на аналіз. Виступав за конфіскацію майна держслужбовців, якщо ті не зможуть довести законність його походження.

З посади міністра юстиції пішов зі скандалом - подав у відставку, звинувативши президента Шеварднадзе і членів уряду в корупції. Після цього сформував опозиційну політичну організацію Національний рух, яка згодом трансформувалася в партію Єдиний національний рух (голова - Міхеіл Саакашвілі).

У листопаді 2003 року акції протесту, організовані партією Міхеіла Саакашвілі спільно зі Жванією і спікером парламенту Ніно Бурджанадзе, змусили Шеварднадзе піти у відставку. Події тих днів отримали назву Революція троянд. А Саакашвілі як один з її героїв на сплеску популярності отримав посаду президента. Після цього його соратник Жванія став прем'єр-міністром Грузії, але через рік, у лютому 2005-го, раптово помер. За офіційною версією - від отруєння чадним газом унаслідок нещасного випадку. 

Отримавши посаду президента, Міхеіл Саакашвілі заявив про старт ліберальних економічних реформ і курс Грузії до НАТО і Євросоюзу, оголосив війну корупції, зайняв жорстку позицію щодо офіційної Москви, звинувачуючи її в підтримці сепаратистських устремлінь влади невизнаних республік - Південної Осетії та Абхазії.

У підсумку непоступливості Саакашвілі у відносинах із Кремлем грузинські підприємці зіткнулися з труднощами в експорті у РФ низки товарів (зокрема, вин і мінеральної води "Боржомі"). Грузія відчула серйозні перебої в постачанні російських енергоносіїв, виникли труднощі з транспортним сполученням.

У результаті невиконання багатьох задекларованих обіцянок, пробуксовок у розпочатих реформах Міхеіл Саакашвілі розгубив помітну частку колишньої популярності. У листопаді 2007-го політичні конкуренти президента організували масові акції протесту, з якими глава держави обійшовся досить жорстко. Увесь світ облетіли відеосюжети і фотографії, що демонстрували розгін поліцією демонстрантів, а також повідомлення про закриття опозиційного телеканалу. Дії Саакашвілі піддали різкій критиці такі шановані ним міжнародні структури, як НАТО, ПАРЄ тощо.

У результаті під тиском опозиції Міхеіл Саакашвілі оголосив дострокові президентські вибори та подав у відставку. За великим рахунком, серйозних конкурентів в останніх перегонах він не мав. Проте це волевиявлення офіційно підтвердило помітне падіння рейтингу Саакашвілі  - цього разу за нього віддали голоси 53,4% виборців (на 40% менше, ніж 2004-го).

Вибори, які розцінювалися як шанс відновити ліберальний імідж влади, що постраждав через придушення листопадових демонстрацій, були оцінені міжнародними спостерігачами як демократичні та відповідні міжнародним стандартам, хоч і не зовсім досконалі.

Незадовго до оголошення офіційних підсумків голосування лідер перегонів заявив, що тепер виступає за поліпшення відносин із Росією, і пообіцяв продовження реформ з урахуванням потреб людей, багато з яких незадоволені його стилем правління.

Кримінальна справа у Грузії. 28 червня 2018 року Міхеіла Саакашвілі заочно засудили до шести років в'язниці в Грузії: його визнали винним у побитті депутата Валерія Гелашвілі у 2005 році.

1 жовтня 2021 року Міхеіла Саакашвілі затримали у Тбілісі.

Сім'я. Одружений з голландкою Сандре Рулофс. Подружжя виховує двох синів - Едуарда та Ніколоза.

1 жовтня 2021 року Міхеіл Саакашвілі та депутат Слуги народу Єлизавета Ясько оголосили, що перебувають у відносинах. В червні 2023 року Єлизавета Гасько оголосила, що народила від Міхеіла Саакашвілі дочку.

Міхеіл Саакашвілі дуже дружний із третім президентом України Віктором Ющенком. Він та його український колега – куми.

15.10.2024 р.