Кравчук Леонід

Леонід Макарович Кравчук – перший президент України після відновлення незалежності (1991-1994), голова Верховної Ради України та останній Голова Верховної Ради УРСР (1990-1991). Депутат Верховної ради УРСР Х-ХІ скликань. Народний депутат України (1990-1991 та 1994-2006). Герой України (2001). Кандидат економічних наук.

Місце народження. Освіта. Народився у селі Великий Житин Рівненської області. У 1958 році закінчив Київський державний університет ім.Т.Шевченка, економіст, викладач політекономії. Кандидат економічних наук. Професор низки національних та закордонних університетів.

Кар'єра та громадська діяльність. 1958-1960 рр. – викладач Чернівецького фінансового технікуму.

1960-1967 рр. - консультант-методист Будинку політосвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.

1967-1970 рр. – аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

1970-1988 рр. - завсектора, інспектор, помічник секретаря ЦК, перший заступник завідувача відділу, заввідділу агітації та пропаганди ЦК КПУ.

1988-1990 рр. - завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ.

1989-1990 рр. - кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ.

1990-1991 рр. - член Політбюро ЦК КПУ (у серпні 1990-го заявив про вихід із КПРС), голова Верховної Ради УРСР, а потім – України. Народний депутат Верховної Ради УРСР Х–ХІ скликань, народний депутат України XII (I) скликання. Склав повноваження у зв'язку з обранням у грудні 1991 року президентом України.

У липні 1994 року Леоніда Кравчука на посаді президента змінив експрем'єр-міністр Леонід Кучма.

1994-2006 рр. - народний депутат України II-IV скликань. Був членом Комітету Верховної Ради у закордонних справах і зв'язках з СНД Верховної Ради України. Входив до фракцій Соціально-ринковий вибір, Конституційний центр. До парламенту III і IV скликань пройшов за списком Соціал-демократичної партії (об'єднаної). Під час IV скликання очолював фракцію СДПУ(о). Був членом цієї партії.

На парламентські вибори 2006 року Леонід Кравчук пішов як лідер Опозиційного блоку НЕ ТАК!, "базовим елементом" якого була СДПУ(о). У компанії (у першій десятці списку) з першим главою держави йшли лідер Віктор Медведчук, його заступники по партійній лінії Нестор Шуфрич та Михайло Папієв, голова Республіканської партії Юрій Бойко, футбольний функціонер Григорій Суркіс та футболіст Олег Блохін. Результат блоку - 1,01% відсотка голосів виборців за необхідних 3% (11-е місце у "загальному заліку").

З 2000 року – президент Українського муніципального клубу. З 2001-го – президент Всеукраїнської благодійної організації "Місія "Україна – Відома".

30 липня 2020 року Леоніда Кравчука призначили головою української делегації у Тристоронній контактній групі на мінських переговорах щодо Донбасу.

Нагороди. Орден Жовтневої революції, два ордени Трудового Червоного Прапора, срібний орден "За вірність Вітчизні", повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого. Лауреат акції "Людина року – 2001" у номінації "Парламентарій року". У 2001 році присвоєно звання Героя України (з врученням ордена Держави).

Книги та публікації. Автор книг "Держава та влада: досвід адміністративної реформи" (2001), "Маємо те, що маємо" (2002), понад 500 статей в українських та закордонних виданнях.

Сім'я. Політик одружений. Дружина Антоніна Михайлівна – доцент економічного факультету Київського національного університету ім.Т.Шевченка. Подружжя виховало сина Олександра.

29 червня 2021 року Кравчук переніс операцію на серці. Після операції перебував у реанімації та був підключений до апарату штучної вентиляції легень. Проходив реабілітацію у Німеччині.

Смерть. 10 травня 2022 року Леонід Кравчук помер на 89-му році життя після тривалої хвороби.

10.05.2022 р.