Симоненко Петро

Петро Миколайович Симоненко – колаборант із Росією, народний депутат України II-VII скликання, керівник забороненої Комуністичної партії України. Знаходиться у розшуку.

З 19 січня 2025 року перебуває під санкціями РНБО України, позбавлений усіх державних нагород.

Місце народження. Освіта. Народився у Донецьку. У 1969-1974 pp. здобув спеціальність гірничого інженера-електромеханіка у Донецькому політехнічному інституті. 1991-го закінчив Київський інститут політології та соціального управління.

Кар'єра. Трудову діяльність П.Симоненка розпочав 1974 року конструктором донецького інституту Донгіпровуглемаш. З 1975 року – на комсомольській та партійній роботі. Був інструктором, заввідділу, секретарем міського та обласного комітетів ВЛКСМ у Донецьку, секретарем ЦК ЛКСМУ. Кілька років перед розпадом СРСР обіймав керівні посади у Маріупольському міськкому та Донецькому обкомі КПУ. Після заборони 1991 року діяльності Компартії до 1993-го працював заступником гендиректора корпорації Укрвуглемаш.

У 1993-му після легалізації партії став першим секретарем Донецького обкому. У червні 1993-го на партійному з'їзді у Донецьку обрано першим секретарем ЦК КПУ, яка на території України фактично стала правонаступницею КПРС.

Починаючи з 1994 року, Симоненко п'ять разів поспіль обирається до Верховної Ради. Щоразу очолював парламентську фракцію КПУ. Протягом першого депутатського терміну працював у комітеті Верховної Ради з питань культури та духовності, у наступних – у комітеті з питань правової політики.

Декілька разів брав участь у виборах президента України. У 1999-му пройшов у другий тур, але з нього переможцем вийти не вдалося. Безрезультатна виявилася і участь у президентських перегонах 2004-го.

Рік у рік популярність Компартії серед виборців падала. Якщо 1998 року вона в парламенті отримала 128 місць із 450, то 2002-го - вдвічі менше. На парламентських виборах-2006 КПУ взяла лише 21 мандат. Влітку 2006 року КПУ стала партією влади (вперше за свою новітню історію). Після виборів Симоненко із соратниками погодився на формування спільно з Партією регіонів та Соцпартією України так званої антикризової коаліції. Після дострокових виборів Верховної Ради у 2007 році партія Симоненка залишилася поза парламентською коаліцією. 2010 року Симоненко знову балотувався на пост президента, проте отримав ще менше голосів, ніж у ході попередньої президентської кампанії.

Після приходу до влади Віктора Януковича КПУ увійшла до переформатованої коаліції Стабільність та реформи. А після того, як Конституційний Суд повернув у дію Конституцію у редакції 1996 року та відпала потреба у коаліції, Компартія увійшла до однойменної більшості.

16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

25 березня 2014 року КПУ висунула Петра Симоненка в кандидати в президенти України. 16 травня в телеефірі телебатів між кандидатами на пост президента заявив про зняття своєї кандидатури, але ЦВК не задовольнила цю заявку через закінчення крайнього терміну зняття кандидатур. В результаті виборів Петро Симоненко посів 9 місце серед усіх кандидатів з результатом 1,51%.

15 серпня 2014 року Симоненко заявив, що Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження проти нього за підозрою у сепаратизмі. У Генпрокуратурі підтвердили, що Симоненко став фігурантом кримінальної справи у зв'язку із "закликами в ефірі низки телеканалів до повалення конституційного ладу та пропагандою агресії". Кримінальне провадження було відкрито ще 17 липня за заявою народного депутата фракції Свобода Ігоря Мірошниченка.

За результатами позачергових виборів Верховної Ради у жовтні 2014 року очолювана Симоненком КПУ вперше за історію незалежної України не пройшла до парламенту, показавши найскромніший результат у своїй історії - 3,86% за прохідних 5%.

2 лютого 2019 року ЦВК відмовила Петру Симоненку у реєстрації кандидатом на виборах президента 31 березня 2019 року, згідно із законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки".

11 серпня 2023 року Служба безпеки України повідомила про підозру Петру Симоненку. Правоохоронці заявляють, що під час окупації Київської області Петро Симоненко звернувся до Кремля щодо "евакуації" до Росії - Москва розпорядилася відправити спецназ РФ, щоб вивезти підозрюваного та його родину з Березівки Макарівського району. Потім Симоненко переїхав до Росії, де став функціонером кремлівської організації комуністів на чолі з депутатом нелегітимної Держдуми Геннадієм Зюгановим. У жовтні 2022 року Петро Симоненко взяв участь у з’їзді комуністів на Кубі, де намагався легітимізувати окупацію частини територій України. Вже у квітні 2023 року він виступив на ще одному пропагандистському заході у Мінську, де висловився за продовження агресії РФ проти України та закликав до тактичного ядерного удару.

Санкції. 19 січня 2025 року Рада безпеки й оборони України запровадила десятирічні санкції проти Петра Симоненка.

Сім'я. Петро Симоненко був одружений двічі. У 1974-2009 роках був одружений зі Світланою Симоненко (1952 р.н.), від якої - сини Андрій (1974 р.н., одружений з дочкою Катерини Ващук) та Костянтин (1977 р. н.).

У 2009 році Симоненко одружився з журналісткою, керівником інформаційного агентства Голос UA Оксаною Ващенко (1978 р.н.). У пари народилася донька Марія (2009) та син Іван (2010). У листопаді 2015 року народився ще один син, Тимофій.

20.01.2025 р.