День весняного рівнодення

Весняне рівнодення - щорічно повторювана астрономічна подія, з якою пов'язана низка цікавих природних явищ. У буквальному перекладі від латинського слова весняне рівнодення означає "рівна ніч", оскільки день і ніч мають однакову довжину. Оскільки Сонце знаходиться над екватором, день і ніч приблизно рівні за довжиною в усьому світі під час рівнодення.

Рівнодення - астрономічна подія, що відбувається двічі на рік, один раз навесні і один раз восени, коли нахил осі Землі нахилений ні від, ні до Сонця. Під час рівнодень нахил Землі (відносно Сонця) становить 0° і через це тривалість дня і ночі майже рівні, тобто по 12 годин. Рівнодення відбуваються 20-го або 21-го березня та 22-го або 23-го вересня кожного року і обидва дні мають однакову тривалість дня і ночі.

Ритуали та прикмети. День весняного рівнодення - ритуальний день для багатьох народів і релігій світу, який відомий з глибокої давнини. Це день, коли природа пробуджується від зимового сну, день рівноваги світла і темряви, після якого світло бере гору. Настають теплі дні, розпускаються дерева, цвітуть квіти, птахи співають весняних пісень, кожна людина відчуває прилив сил, бажання любити, творити і творити. З цим днем пов'язані слов'янські, германські та кельтські свята.

Весняне рівнодення має також велике значення в християнстві, бо Великдень завжди після весняного рівнодення випадає на першу неділю після першого повного місяця. Також, ймовірно, не випадково, що єгиптяни побудували Сфінкс так, щоб він вказував у це свято прямо на сонце, що сходить.

Є багато ритуалів і традицій, що оточують прихід весни. Зазвичай, у цей час ворожать, у язичницькій культурі зустрічають весну, урочисто спалюючи опудало зими. Для друїдів день весняного рівнодення означає відновлення життя на Землі. Для Німеччини та кельтів цей день асоціювався з приходом весни і знаменувався початком землеробського сезону. Щоб особливо зустріти весну, господині фарбували яйця і пекли пшеничні булочки. Цих звичаїв дотримуються для того, щоб догодити Остарі - богині весни.

Найдавнішими свідками вшанування Дня весняного рівнодення стали пам'ятки мегалітичної культури стародавніх цивілізацій. Головна вісь Стоунхенджу, уважний погляд Великого Сфінкса в Гізі спрямовані на точку сходу Сонця в день весняного рівнодення. У столиці імперії майя з найзнаменитішої піраміди в цей день сповзає сонячний Змій Кетцалькоатль. У день весняного та осіннього рівнодення можна побачити, як одна зі стін священної піраміди осявається яскравим світлом. Згідно з легендою, цього дня з вершини храму по його північній стіні на землю спускається священний змій Кукулькан. Могутній бог мая, Пернатий Змій, у своїй зміїній постаті спускається на землю сходами чудового храму стародавньої цивілізації.

Весняне рівнодення у слов'ян. Комоєдиця за часів релігії друїдів (волхвів) і до XVI століття - давньослов'янське язичницьке свято Дня весняного рівнодення і святкування початку Нового року за давньослов'янським сонячним календарем (на Русі до 1492 року березень відкривав рахунок Новому року). Під час свята проводили заклички весни, поминали пращурів, вшановували, а потім проводжали Морену - богиню Зими і Смерті, вшановували господаря Лісу - Ведмедя, вшановували бога Ярилу - Сонце і богиню Весни Лелю.

Комоєдиця (зараз Масляна) - одне з найдавніших язичницьких слов'янських свят. Крім святкування священного вступу Весни у свої права, цього дня також шанували слов'янського Ведмежого бога: вранці до сніданку урочистою процесією з піснями, танцями та примовками приносили великому Медовому звірові до лісу "млинцеві жертви" першими випеченими святковими млинцями і розкладали їх на пеньках. Після цього починався святковий бенкет. Стародавні слов'яни називали ведмедя Ком (звідси правило - "перший млинець комам", тобто ведмедям).

У свято весняного рівнодення жінки пекли фігурки пташок із тіста. Їх наші давні предки підкидали вгору, а потім ловили. Вважалося, що такими діями, можливо, привернути у своє життя здоров'я, щастя, процвітання. Існує навіть прислів'я, що свідчить про істинність зазначеного вище твердження: "Жайворонків печіть - здоров'я ловіть".

Проводивши Зиму, славили бога весняного сонця і родючості - Ярилу. Він уособлював собою пронизливе весняне світло й тепло, юну, стрімку й некеровану силу, пристрасть і родючість. Палили багаття, вмивалися талою водою, спускали з гір палаючі колеса, споруджували Вогняне Колесо на високій жердині, навколо якого водили хороводи, славлячи перемогу Весняного Сонця, яке розпалюється.

У наш час у низки народів рік починається з рівнодення. У країнах Близького Сходу, Середньої Азії, в Азербайджані, Ірані, деяких регіонах Туреччини відзначають свято Новруз, яке раніше відкривало рік, і означає в буквальному перекладі "новий день". В Японії - це свято Хіган, пов'язане з шануванням природи і предків.

Фото: iStock/Global Images Ukraine