Соціалістична партія України

Соціалістична партія України (СПУ) – колишня партія в Україні. Ставила за мету "розвиток соціалізму на принципах народовладдя". Молодіжне крило партії – Спілка молодих соціалістів (СМС). 20 березня 2022 року РНБО призупинила діяльність партії, а 14 червня Восьмий Апеляційний суд Львова остаточно заборонив її діяльність.

Історія партії. Соціалістична партія України створена 26 жовтня 1991 року в Києві колишніми членами опальної КПУ (КПРС), які не погодилися із забороною на діяльність Компартії та прагнули продовжувати політичну діяльність. Лідером СПУ обрали колишнього керівника комуністичної більшості у Верховній Раді УРСР Олександра Мороза.

Після реабілітації КПУ лави Соцпартії залишили значну кількість колишніх членів КПРС, і СПУ почала трансформуватися з лівої партії у лівоцентристську. У грудні 1993-го партія оголосила себе опозиційною до влади, яку уособлювали президент Леонід Кравчук та прем'єр-міністр Леонід Кучма.

На парламентських виборах-1994 у Верховну Раду пройшли 14 представників СПУ, а через пів року за підтримки Соцпартії до парламенту дообрали ще й майбутню лідерку ПСПУ Наталію Вітренко. У травні 1994-го Олександр Мороз став речником парламенту. Ухвалення нової Конституції України 28 червня 1996 року соціалісти вважають своєю заслугою.

У 1997-му СПУ створила передвиборчий блок із Селянською партією України, який на парламентських виборах-1998 взяв 8,5% голосів виборців (третє місце після КПУ та Народного Руху України) та отримав 29 мандатів. Ще 6 депутатів-соціалістів (серед них – і голова партії Олександр Мороз) було обрано в одномандатних округах. Фракція СПУ та СелПУ отримала назву "Лівий центр". Головою Верховної Ради було обрано представника блоку - Олександра Ткаченка. Втім, союз "селян" та соціалістів виявився недовговічним.

На VIII з'їзді 20 травня 2000 року головною програмною метою Соцпартія проголосила демократичний соціалізм. А у грудні того ж року СПУ стала однією з основних учасниць акції "Україна без Кучми", якій передувало зникнення журналіста Георгія Гонгадзе та оприлюднення Олександром Морозом записів, зроблених колишнім співробітником охорони Леоніда Кучми Миколою Мельниченком у президентському кабінеті.

Після поразки акції "Україна без Кучми" СПУ втратила не лише колишніх союзників по акції, які пішли на вибори самостійно, а й своє молодіжне крило: Соціалістичний конгрес молоді та його лідер Вадим Місюра вирішили підтримати СДПУ(о), керовану главою Адміністрації президента Кучми Віктором Медведчуком. З тих, хто залишився із Соцпартією, у стислий термін було створено Спілку молодих соціалістів. На виборах 2002 року СПУ здобула 6,87% голосів (п'яте місце) і знову пройшла до парламенту. У 2003 році партія стала членом Соцінтерну.

На президентських виборах у 2004-му році голова СПУ Олександр Мороз у першому турі отримав 5,77% голосів (третє місце), після чого партія вирішила підтримати у другому турі опозиціонера-нашоукраїнця Віктора Ющенка.

Соціалісти називають себе активними учасниками Помаранчевої революції, хоча сам Олександр Мороз з'явився на Майдані не так оперативно, як його однопартієць Юрій Луценко, який був там із першого дня. Після інавгурації Віктора Ющенка вперше за свою історію партія офіційно увійшла до виконавчої влади – її представники отримали портфелі трьох міністрів, крісла голови Фонду держмайна та голів двох обласних держадміністрацій. Посади в уряді соціалісти зберегли і після відставки у вересні 2005 року уряду Юлії Тимошенко – вже в Кабміні Юрія Єханурова.

На парламентських виборах-2006 СПУ отримала 5,69% голосів (четверте місце, 33 мандати). Брала участь у переговорах щодо створення коаліції з Блоком Юлії Тимошенко та Нашою Україною, проте ці політичні сили відмовилися підтримати кандидатуру Олександра Мороза на виборах спікера. Водночас лідера соціалістів підтримали депутати від КПУ та Партії регіонів, їхніх голосів вистачило для обрання голови парламенту. Таким чином, СПУ увійшла до коаліції з комуністами та регіоналами та підтримала кандидатуру лідера Партії регіонів Віктора Януковича на пост прем'єр-міністра. Після цього лави СПУ залишили нардепи Галина Гармаш та Йосип Вінський (пішов у БЮТ, потім створив власну партію Народна влада), а також тодішній глава МВС Юрій Луценко (створив власний рух Народна самооборона ).

Після того, як Віктор Ющенко навесні 2007-го розпустив Верховну Раду V скликання, з'явилося припущення, що Олександр Мороз піде на позачергові парламентські вибори за списком Партії регіонів, проте воно не виправдалося. На вибори-2007 СПУ пішла самотужки. За словами регіонала Олександра Стояна, формуванню загального списку Партії регіонів та СПУ завадили надто високі запити соціалістів. В результаті соціалісти недобрали кілька десятих відсотка до заповітного тривідсоткового бар'єра і опинилися за бортом парламенту.

Поразка на виборах обернулася внутрішньопартійною кризою в СПУ, внаслідок якої від партії "відколовся" нардеп V скликання Василь Волга, який очолив власну партію Союз Лівих Сил, а також ексміністри освіти та аграрної політики Станіслав Ніколаєнко та Олександр Барановський. Обидва політики пішли до партії Справедливість, яку очолив Станіслав Ніколаєнко. Керівництво СПУ провело і серйозне "зачистку" кадрів у регіональних організаціях.

Ще перед виборами партію залишив народний депутат Іван Сподаренко, який перейшов у рух Юрія Луценка Народна самооборона і "повів" за собою головний засіб масової інформації, що знаходився "на озброєнні" Соцпартії - газету "Сільські Вісті". Нардеп V скликання СПУ Андрій Деркач пішов на вибори 2007 року за списками Партії регіонів.

Після поразки 2007 року успіх не супроводжував соціалістів і на місцевих виборах. Так, на позачергових виборах Київради, які відбулися у 2008 році, Соцпартія отримала підтримку 0,29% виборців. На виборах Тернопільської облради (2009) за партію проголосували 2,08% виборців.

Невтішним виявився і результат президентських виборів 2010 року. На них лідер СПУ Олександр Мороз задовольнявся скромним результатом у 0,38% (11 місце та 18). У другому турі партія не підтримала жодного з кандидатів.

У лютому 2010 року новим першим секретарем політради Соцпартії обрано Миколу Рудьковського.

На парламентських виборах у 2012 році партія СПУ набрала 0,45% голосів виборців (10 місце) на багатомандатному загальнодержавному виборчому округу і не потрапила до Верховної Ради, це найгірший результат в історії партії.

На XX з'їзді головою СПУ був обраний Рудьковський Микола Миколайович.

З 2017 року СПУ очолював Ілля Ківа, який на той час декларував проєвропейську ідею, але згодом зайняв радикальну проросійську позицію.

Ідеологія партії. Оптимальною формою державного управління СПУ вважає демократичну республіку з розвиненим територіальним самоврядуванням у вигляді порад різного рівня та їх виконавчих органів. Партія вважає, що в Україні має бути забезпечений пріоритет прав та інтересів людини, а не держави чи ринку. Олександр Мороз, згідно з партійною лінією, виступає за державний нейтралітет країни, негативно ставиться до перспективи вступу до НАТО, а щодо членства в Євросоюзі регулярно заявляє, що головне - побудувати "Європу в Україні".

Олександр Мороз чотири рази висувався на пост президента країни. У першому турі виборів-1994 Олександр Мороз набрав 13,04% голосів виборців, 1999-го - 11,29%, 2004-го - 5,77% (усі три рази - третє місце), 2010-го - 0 38%.

Заборона партії. 20 березня 2022 року, під час повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну, РНБО призупинила діяльність партії. 14 червня Восьмий Апеляційний суд Львова остаточно заборонив її діяльність. Майно партії та всіх її організацій мало бути передано державі.

14.02.2024 р.